Поетеса, військовослужбовиця та лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка Ярина Чорногуз анонсувала вихід своєї дебютної прозової книжки. Видання базуватиметься на шести роках її військового досвіду та рефлексіях щодо участі жінок у бойових діях.
Про це Чорногуз розповіла в програмі «Зі своїми по суті» на Суспільне Культура.
Книжка вийде у листопаді, у видавництві Meridian Czernowitz.
За словами авторки, головною мотивацією для неї було зберегти свідчення та передати межовий досвід, який людина в мирному житті часто не здатна осягнути.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
«Я написала цю книгу насправді в доволі складних для себе умовах, тому що це було між чергуваннями з ударними БПЛА. Тобто є там чергування, потім є день відпочити — і я сідаю писати. Це було нелегко також в тому плані, що я себе повертала в найскладніші моменти свого досвіду, які я хотіла забути… Але ти розумієш, що тобі треба вернутися, усе це згадати, тому що це правда і тому що вона має бути почута», — поділилася Ярина Чорногуз.
Окремим фокусом нової книжки стане образ жінки-комбатантки, який, як зазначає військовослужбовиця, є геть не поширеним у світі. Чорногуз наголошує на важливості того, щоб жінки перестали бути просто «символами» на війні, а отримали повноцінну суб’єктність із правом на складні моменти та вразливість.
«Світова література створила дуже багато образів воїнів-чоловіків… А що ж до жінок — цього немає. Образу жінок-комбатанток нема, вони міфологізовані… Там немає часто живих жінок. Оце теж важливо, чому нам треба писати і показувати, якими ми є справжніми», — підкреслює авторка.
Письменниця також звернула увагу на те, як змінилося сприйняття ветеранської літератури в Україні. Якщо до повномасштабного вторгнення вона була маркована і виділена в окремі локації на книжкових фестивалях, то сьогодні вона органічно вплетена у загальний простір.
Ярина Чорногуз погоджується з тезою Оксани Забужко про те, що покоління, яке пройшло війну, звільнило українську мову та зробило її сильнішою. Адже раніше вона базувалася на цитатах і переказувані, натомість нова література базується на «підставовому мисленні» — мисленні сенсів, яке спирається на безпосередній історичний досвід.