«Якщо це безумство, то в ньому є своя логіка». Оксана Забужко відреагувала на фільм ДАУ, концепцію Бабиного яру і «свою участь» у її створенні

495

Українська письменниця Оксану Забужко, а також поет Борис Херсонський, режисер Ірина Цілик та сценарист Наталія Ворожбит відреагували на потрапляння до списку «потенційних авторів» Бабиного яру. Про це повідомляє nv.ua

Викладення у вільний доступ двох фільмів із проекту російського режисера Іллі Хржановського ДАУ — Наташа і Дегенерація, спричинило величезний скандал в українському суспільстві. І для скандалу є щонайменше дві передумови — зйомки у сценах експериментів у фільмі Дегенерація немовлят із Харківського сиротинця (ювенальні прокурори Харкова відкрили кримінальне провадження “за фактами катування, а також виготовленні і розповсюдження творів, що пропагують культ насильства”), а також той факт, що режисер фільму є художнім керівником Меморіального комплексу Бабин яр у Києві і днями до ЗМІ потрапили деяки фрагменти концепції, яку команда, що працює над її створенням, обіцяє оприлюднити у середині червня.

У розгляді концепції Меморіалу комплексу Бабин яр, оприлюдненому виданням Історична правда, українська письменниця Оксана Забужко зазначена, як «потенційний автор для Бабиного яру». В публікації сказано, що видання взяло «інформацію з презентації концепції майбутнього музею, над якою працює команда Хржановського».

Оксана Забужко різко відреагувала на цю інформацію, а також на скандал навколо проекту ДАУ на своїй офіційній сторінці у facebook. Ось, що вона написала:

«Про Хржановського: «Якщо це безумство, то в ньому є своя логіка», як казав Полоній у Шекспіра… Як мінімум наївно було б уважати, ніби в Росії Путіна такий проект, як ДАУ, режисер зміг би здійснити без санкції ФСБ. Найбільше весь цей пекельний реконструкторський треш, оприлюднений УП, мені виглядає – на спробу під прикриттям музею Бабиного Яру леґально завести в Київ московську чекістську катівню, ФСБшний «підвал», порівняно з яким донецька Ізоляція ще здасться «с овчінку». Ось це було б — і логічно, і дуже «по-сурковськи»: тоді всі пазли одним кліком сходяться докупи, і «поражает величие замысла».

Що ж легше, ніж, під виглядом реконструкції (серед потоку екскурсантських «реконструкцій»), непомітно й системно, з ночі в ніч, проводити СПРАВЖНЮ чекістську «работу с местным населением»? Тільки маючи в Києві СВОЮ, постійно діючу Лубянку, Путін може розраховувати на «окончательное решение украинского вопроса» (sic!), і якщо подивитися на проект Хржановського під ЦИМ кутом, тоді все в ньому якраз виглядає дуже добре продуманим (і ще купа можливостей за таким «театром смерти» відкривається, — але всім цим мають зайнятись СБУ і міжнародні правоохоронні організації, рашизм Но пасаран!).

(І кримінальне провадження по харківських зйомках ДАУ теж відкривати, як на мене, пора — поки ФСБ не почала зачистку тих харківських свідків, що дали «підписку про нерозголошення».)”

 

І додала, «Про те, що серед списку „потенційних авторів“, буцім запрошених до участі в проекті Хржановського, стоїть і моє ім’я, я довідалася, як і всі, після публікації в УП, що й спричинило цей допис».

Нагадаємо, в інтерв’ю Олексію Тарасову для радіо НВ, що вийшло в ефір у понеділок, 27 квітня, Ілля Хржановський повідомив, що сам не піде із посади художнього керівника меморіального центру Бабин яр.

Серед потенційних авторів у публікації також зазначені і інші представники українського творчого середовища, як Наталія Ворожбит, Максим Курочкін, Сергій Жадан, Юрій Андрухович, Андрій Курков, Артем Чех, Ірина Цилик, Борис Херсонський, Катерина Бабкіна, Ірена Карпа, Андрій Любка, Віктор Неборак, Олена Гусейнова, Любко Дереш, Марія Матіос, Лесь Подерев’янський, Юрій Іздрик, Ліна Костенко.

З них Борис Херсонський, Наталія Ворожбит, Максим Курочкін та Ірина Цілик на своїх сторінках у facebook вже прокоментували свою можливе залучення до роботи над концепцією меморіалу.

Борис Херсонский, поет:

Як вже багато моїх колег, я несподівано дізнався, що війшов у лист «перспективних авторів», чи як воно там, для втілення проекту Бабин Яр Хржановського. По-перше, я глибоко поранений досвідом Голокосту, де моя родина зазнала великих втрат. Моя книга Родинний Архив з тематикою, пов’язаною з трагедією єврейского народу, перекладена на декілька іноземних мов. Зараз у видавництві Дух і Літера готовиться до друку книга Будемо теплом та попілом.

Саме тому я ніяк не буду співпрацювати з проектом Хржановського, а також з кожним проектом, який буде включати в себе елементи перформенсу. Вважаю це аморальним. Був би вдячний, якщо б проект був на кшталт Яд Вашем. Ідея музею — заслуговує розгляду й повинна бути втілена. Ідея перформенсу — відкинута. Це все, що я хотів сказати.

Наталія Ворожбит, сценарист:

«Ілля запросив мене і Максима [Курочкіна] минулим літом на зустріч, де пропонував очолити групу, яка буде збирати інтерв’ю і свідчення про Бабин Яр. Нічого непристойного в тій пропозиції не було, не було і конкретики, ми ні до чого не домовились, я більш з ним не зустрічалась і не говорила. З проектом, звичайно, не була знайома, бо минулим літом він був на пальцях».

Ірина Цілик, режисер:

«Несподівано було побачити в презентації проєкту меморіального центру Голокосту Бабин Яр власне ім’я (ще й з помилкою), бо я про це вперше чую».

«Певно, це ті, до кого вони ще тільки планують звертатися. І дивно, до речі, що серед цих імен немає тоді Маріанни Кіяновської».

«Що ж стосовно всієї цієї презентації, я прочитала і маю дуже змішані відчуття. З одного боку, в чомусь виглядає як сучасний і цікавий концепт. З іншого, тут на що не глянь, тааакий тонкий лід… Особливо враховуючи те, хто зараз цим проєктом керує і хто, на мою думку, не має ним керувати. Від багатьох формулювань сильно пересмикнуло».

Про концепцію Бабиного яру висловився також на своїй сторінці у facebook засновник компанії Артхаус Трафік Денис Іванов.

Ілля говорив про етичному виборі, який повинен буде робити відвідувач центру. Ось тільки мені здається, що етичний вибір повинен бути зроблений до того, як існуюча концепція буде доопрацьована і втілена в життя. Бабин Яр — місце жахливого злочину і глибокої травми. Зараз Бабин Яр знаходиться всередині мегаполісу, в якому живуть мільйони людей. А цей мегаполіс знаходиться в країні, частина якої – окупована РФ.

І ось — є місце. Нікому не спало на думку зробити меморіал на місці Всесвітнього Торгового центру в Нью-Йорку, де відвідувач переживав би досвід жертв трагедії. Тому що це — травма. Тому що це місце знаходиться всередині великого міста, де живуть люди. Ніхто не називає станцію метро ім’ям трагедії. Це питання етики — в тому числі.

Є час. У Донецьку існував Центр сучасного мистецтва Ізоляція, який в даний момент є огидною в’язницею, де в цю саму хвилину ув’язнених принижують, катують і гвалтують. Стенфордський експеримент нервово курить збоку. Так, вже немає в живих свідків трагедії Бабиного Яру. Але є свідки іншого геноциду. І ось питання — наскільки етично в даний момент, при існуючій в’язниці на заводі ізоляційних матеріалів у Донецьку вибудовувати парк тоталітарних атракціонів в столиці.

Мистецтво намагається руйнувати автоматизм сприйняття, це нормально. Ось тільки я не впевнений, що Меморіал пам’яті жертв Бабиного Яру повинен бути таким мистецтвом, тут потрібен зовсім інший підхід. Якщо переді мною будуть ставити вибір — хочу я бути катом або жертвою в Бабиному Яру, то я точно не буду грати в цю «гру».

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!