Галина Крук: «Фільтруй базар, поезіє…»

У столичній книгарні “Є” львівська поетеса Галина
Крук представила нову збірку “Співіснування”. До неї увійшло понад 70
текстів написаних за останні шість роки.

“Може, ці вірші забагато відкривають мене і говорять
про мене. Але інакше було б нечесно, – каже письменниця. – Без дійсності, яка
нас оточує, поезія неможлива. Не можна писати про зорі, коли є щось актуальніше
і тобі не до зір. Поезія будується на живому матеріалі. Але якщо він надто
сирий, страва буде неїстівною. Для мене поезія вимагає філігранної обробки
матеріалу”.

Галина Крук видає збірки кожні вісім років. Вже має три
поетичні книжки та дві дитячі.

“Часто подорожую, буваю у дорозі. Буває опиняєшся разом
з людиною, яка ніколи не чуло про високу поезію. І ти, людина, яка володіє
словом, не знаєш, про що говорити, – продовжує автор. – Як би я не старалася,
щоб мої тексти були зрозумілими, все одно вони не можуть бути масовою
літературою. Для цього треба забрати філологічну освіту, забути усе, що читав.
Тоді, будучи самородком, можна написати хорошу, цікаву масову поезію. Так само
як Роберт Бернз чи Тарас Шевченко. Зараз ми інакше їх трактуємо, але у свій час
це і була масова література. Ми зараз дуже боїмося окреслення “масова
література”. Але не все те зле, що масове”.

Письменниця викладає зарубіжну літературу у Львівському
університеті. Часто має творчі подорожі Європою. Нещодавно повернулася з
Ляйпцизького книжкового ярмарку.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

“Ні, до Києва не переїду. Тут шугаюся всього, роблюся
боязка. Для мене тут довкола забагато інформації. Якщо у Львові хочу тиші,
легко її знайду. У Києві не можеш просто вимкнути звук, не можеш оминути
реклами. За півдня виснажуюся повністю. Чомусь такого ефекту немає у Варшаві чи
Берліні. Там легко знайдеш територію, де нічого не нав’язують”.

Нова книжка Галини Крук вийшла у львівській
“Піраміді”. Коштує 29 гривень.

“ФІЛЬТРУЙ БАЗАР, ПОЕЗІЄ…”

ось уже стільки років шукаєш слова,

яке пасувало б для цієї в тобі діри

для цих пустирів з котлованами,

порожніми до пори

для цих бур’янів,

що глушать недоглянуті голоси дітвори

для цих тіток,

що істерично викрикують комусь:

“ще мені тут поговори!”

для цього хлопчика з ДЦП,

що знуджено дивиться на усе це згори

а слово ніяк не знаходиться,

нема таких слів, нема таких рим

залізобетонні конструкції совка у підкірці –

не ножичком поверх кори.

бо що ти можеш їм протиставити –

проти їхніх ракових біломорів і прим,

проти їхніх жінок,

що пройшли пергідроль і шкрябанки,

рим і крим,

проти їхнього життєвого досвіду в цій дірі постaріти,

а точніше – народитись відразу старим

так що – фільтруй базар, поезіє, накладай грим.

Анна БАЛАКИР