Фізична підготовка Шерлока Холмса: як найбільш відомий детектив боровся зі злочинцями?

У боротьбі зі злочинцями Холмс використовував не лише розумові здібності. Оскільки всі розслідування він вів особисто, нерідко йому доводилось вдаватись до фізичного впливу, а інколи навіть застосовувати зброю. 

Варто відмітити, що автор детективних творів Артур Конан-Дойл і сам був доволі спортивним: мав зріст більше 180 см, був сильним, спритним, він захоплювався плаванням, хокеєм, крикетом, а в університеті ще й активно грав в регбі. Тож не дивно, що свого улюбленого персонажа він також вирішив наділити видатними здібностями. Можливо, якби Шерлок Холмс був не детективом, а професійним спортсменом, то ми б читали про його досягнення не в книжках, а на сайті Bookmaker Ratings, де публікуються найцікавіші новини спорту та прогнози на поєдинки. Саме так, адже уважний читач може простежити, що Холмс володів як мінімум двома видами рукопашного бою — японською боротьбою бартітсу та боксом. 

Бартітсу

Про цей різновид боротьби відомо не так багато, хоча на рубежі XIX-XX в Європі вона користувалась чималою популярністю. Її придумав британський інженер Едвард Брайтон-Райт, котрий прожив три роки в Японії. Достеменно не відомо, чи спеціально Конан-Дойл спотворив її назву, чи просто помилився. 

Основою бартітсу є джиу-джитсу та дзюдо, до яких додані елементи боксу та ще деяких видів боротьби, популярних в європейських країнах. З 1899 по 1902 роки Брайтон-Райт успішно займався популяризацією своєї боротьби в Англії — писав про неї статті, організовував показові виступи та навіть заснував школу під назвою “Академія Бартітсу воїнської та фізичної культури”. Але з часом популярність бартітсу все ж пішла на спад, і, можливо, про неї б взагалі забули, якби не Конан Дойл. А так, завдяки Холмсу, боротьбу згадали знову наприкінці ХХ століття, і зараз вона знову відроджується. 

Цікавий факт: один з лідерів сучасного бартітсу Тоні Вульф, котрий переглядав радянський серіал, похвалив поєдинок біля Рейхабського водоспада, де був відображений “унікальний стиль прийомів боротьби бартітсу”. Кумедно те, що всі прийоми постановщики стрічки, як пізніше виявилось, придумали самостійно. На початку зйомок жоден з членів знімальної групи і навіть радянські спортсмени-майстри дзюдо та самбо нічого не чули про загадкове японське бойове мистецтво. 

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Бокс

З цим видом рукопашного бою все значно простіше: бокс був добре відомим, як на момент виходу книги, так і на момент виходу численних екранізацій. Краще за все боксерські здібності Шерлока зумів показати режисер Гай Річчі — в його трилогії про пригоди детектива бойові навички Холмса зображені як прямий наслідок розумових здібностей. 

В кніжках герой володів боксом практично на професійному рівні. В “Знаку чотирьох” він каже охоронцю: “Я не думаю, що ви забули мене. Пам’ятаєте любителя-боксера, з яким ви провели три раунди на рингу Алісона в день вашого бенефісу чотири роки тому?” Той в свою чергу відповідає: “Часом не містера Шерлока Холмса я бачу?! Але ж він самий і є! Як це я одразу вас не впізнав? Ви не стояли б тут таким тихонею, а завдали б мені свого знаменитого зустрічного удару в щелепу — я б тоді одразу вас впізнав. Е-е, та що казати! Ви — з тих, хто закопує таланти в землю. А то б далеко пішли, якби захотіли!” 

Навички рукопашного бою Холмс застосовує на практиці, наприклад, в розповіді “Знатний клієнт”, де до нього підсилають двох громил, озброєних палицями. В розповіді “Морський договір” він без всякої зброї успішно справляється зі злодієм, озброєним ножем. Про фізичну силу Холмса можна судити також з епізоду в “Строкатій стрічці”, де він без особливих зусиль випрямляє зігнуту кочергу. 

В професійному боксі навіть існує “Ефект Шерлока Холмса — доктора Ватсона”. Відповідно до нього, Шерлок крутий, тому що перемагав Ватсона, а доктор крутий тому, що на рівних бився з Шерлоком. “Ефект Шерлока Холмса — доктора Ватсона” полягає в реверії успіху двох, трьох, рідше більшої кількості боксерів. Наприклад, бої легендарних боксерів Алі, Формана та Фрейзера запам’яталися тим, що кожен з цієї трійки перемагав іншого, а то й одразу обох.