Допоможіть Марії Гончар!

Усього кілька місяців тому за перемогу в номінації на найкраще виконання поетичного твору всеукраїнського конкурсу відеопоезій від «Кабінету молодого автора НСПУ» ми нагороджували 27-річну Марію Гончар із м. Кам’янське, що на Дніпропетровщині. Усіх членів журі вразило, як душевно, сильно і проникливо вона вміє доносити поетичне слово сучасних авторів. Своїм виконанням Марія одухотворює вірші і наближає їх до читачів. А дивляться відео цієї дівчини тисячі людей, зокрема, молодь. Утім, днями замість чергового відео на сторінці Марії Гончар у Фейсбуці з’явилося фото, яке шокувало тим, яка страшна проза життя часом таїться за найвищою поезією…

Усе почалося зі школи

Поезією Марія захопилася ще зі шкільних років. У гімназії, де вона вчилася, була вчителька зарубіжної літератури Світлана Терейковська. «Її уроки для мене були маленьким дивом. Ця людина має в очах цілий Всесвіт, а в душі – яскраве сонце!», – згадує про неї Марія Гончар. Учителька завжди організовувала для учнів щось цікавеньке: літературні конкурси, театралізовані читання, тематичні вечори, вистави тощо. І саме пані Світлана закохала свою ученицю в поетичне слово.

Здавалося, все було добре. Марія старанно вчилася, готувалася до вступу в університет, мріючи бути перекладачем. Однак у випускному класі помітила в собі деякі зміни: слабкість, підвищену температуру, частіше хотілося відпочити… Але все це дівчина списувала на звичайну втому, адже – одинадцятий клас: оцінки, іспити, випускний вечір, хвилювання.

А вже навчаючись у Дніпродзержинському державному технічному університеті, свою дипломну роботу Марія писала на лікарняному ліжку, без змоги самостійно пересуватися… «Це зі мною зробила лімфома Ходжкіна 4В-стадії.

Утім, Марія змогла на «відмінно» захистити дві дипломні роботи і завдяки лікарям, колосальній підтримці близьких і потужній жазі до життя встала з інвалідного візка та досягла ремісії.

Формула життя = 1000 людей х 250 грн

«Усі ми завжди кудись поспішаємо. В мене ще не відросло волосся після хіміотерапії, а мені вже кортіло бігти на роботу та реалізовувати себе!.. Після університету я жила життям звичайної української дівчини: робота в галузі освіти, коханий чоловік, родина, подруги та нові знайомства з цікавими людьми, – розповідає Марія Гончар. – Приємним подарунком долі стало знайомство з Сергієм Злючим – українським письменником, активним громадським діячем і просто надзвичайно цікавою людиною. Спілкування з ним остаточно ствердило в мені бажання популяризувати українські вірші».

Так і народилася ідея знімати відеочитання. Марія з головою занурилась в українську поезію – захоплювалася як класиками, так і сучасниками. За рік зробила понад 70 відео. Озвучила вірші Олени Теліги, Василя Симоненка, Ліни Костенко, Миколи Вінграновського, Оксани Пахльовської, Сергія Жадана, Юрія Іздрика, Анатолія Кичинського, Сергія Злючого, Наталки Фурси…

У майбутньому хоче познайомити слухачів із поезіями Юрія Андруховича, Богдана Томенчука, раннього Тичини і Рильського та багатьох-багатьох інших.

Поезія із вуст Марії не залишилася непоміченою. Спочатку на неї звернули увагу знайомі, учні і колеги. А потім на цей вогник почали підтягуватися і зовсім незнайомі слухачі, які просто люблять українську поезію. Зацікавилися Марією й самі автори.

«Декламую у перервах між хіміотерапіями»

Життя закипіло. Та Марія знову відчула в собі вже знайомі зміни: втому, роздратованість, температуру… Наприкінці 2018 року в неї стався рецидив. Дівчина вимушена була покинути роботу, щоб розпочати боротьбу з лімфомою вдруге.

«У перервах між хіміотерапіями я декламую. Отримую величезне задоволення та радість від того, що поетичне слово в моєму виконанні торкається людських сердець!.. Слухачів більшає – радість росте! А коли до рук потрапляють перші нагороди в поетичних конкурсах, то здається, що за спиною дійсно виросли крила!», – додає Марія.

До реальності повертає хвороба: майже всі схеми хіміотерапій, які є в протоколах лікування лімфоми, дівчина пройшла. Зараз чи не єдиний її шанс – трансплантація кісткового мозку. Звісно, за це треба платити. І як для однієї людини – величезні гроші – 250 тисяч гривень. А як для тисячі людей – то буде 250 гривень на кожного. Стільки, скільки сьогодні в середньому коштує книга. У випадку з Марією – це книга її життя.

Якщо ви готові додати до цієї книги свою сторінку чи пів сторіночки – це буде великодушний вчинок. Звісно, ніхто жодних умов щодо суми не ставить – кожен сам визначає свої можливості. І – так, це – саме той випадок, коли «лайком» життя не врятуєш. А тільки справжнім бажанням допомогти. Такі люди мають жити!

Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА,

секретар НСПУ по роботі з молодими авторами