Видатний вчений-історик Микола Костомаров колись записав у своїх
нотатках (мабуть, будучи не в кращому настрої), що письменники
— автори історичних творів зазвичай погано знають історію. На
його думку, є тільки один чоловік – виняток із цього правила, який не знає
історії зовсім. У багатьох письменників,
та й у самого Костомарова, у художніх текстах натрапляємо на порушення часових рамок, деколи автор,
розповідаючи про певну добу, помиляється навіть на сто років. Бо для нього
важливіший дух, а не рік. Проте історика, професора, викладачку, письменницю, лауреатку
Національної премії ім. Тараса Шевченка, заслужену діячку мистецтв України
Раїсу Петрівну Іванченко запримітити в історичних неточностях не вдалось. Це
щораз підтверджували у своїх виступах гості, які прийшли у Будинок письменників привітати шановну Раїсу Іванченко з 75-річним ювілеєм.
“Мені хотілося, щоб ми з вами
нарешті покінчили із братньою колискою, буржуазним і ліберальним націоналізмом,
– ділилася ювілярка найсокровеннішим. –
Бо ми – народ, із яким не можуть зрівнятися західні народи, бо ми з вами
розташувалися між Сходом і Заходом, і півтори тисячі літ були щитом
Західної Європи, затримуючи всі орди. Ми
заслуговуємо найбільшої пошани, бо не було би без нас отієї великої Європи”.
Найбільшої шани заслуговує і Раїса Іванченко, бо завдяки її кандидатській дисертації “Місце Михайла Драгоманова у
суспільно-політичному русі Росії та України в другій половині 19-го століття” ми ширше відкрили для себе Драгоманова-федераліста, який
переніс на наші терени ідею популярного у ХІХ столітті німецького економіста
Фрідріха Ліста про “великі і малі народи, що мають право на державність”. Без
її підручників, оповідань, повістей, романів, майстерно змальованих
журналістських портретів інтенсивність білих плям у нашій історії була б
набагато вищою. Не дивно, що індекс посилань на твори Раїси Петрівни значний і
її читають більше, ніж академічних вчених. Її радіопрограми для мільйонів українців
зробили те, чого не зробили
томи наукових праць. А студенти й
випускники Київського
міжнародного університету, де працює пані Раїса нині, точно знають слова
національного славня, адже саме з його заспіву розпочинаються усі пари
викладачки.
“Науковець високого рівня, історик
найвищого ґатунку не міг тоді усієї правди сказати, про що пані Раїса знала. Для того, щоб донести цю істину до сучасників,
нащадків, вона
пішла в жанр історичного роману, де можна було трохи щось закумуфлювати, але таки
сказати правду”, – мовив, вручаючи медаль від НСПУ і посвідчення за вагомий внесок
у розвиток духовності та особисті досягнення у творчості, голова Київської організації
НСПУ
Віктор Баранов. Привітав нагородою Раїсу Петрівну й Президент України Віктор Ющенко,
який подякував за плідну працю, що сприяє відродженню національної свідомості України.
Всі охочі сказати теплі слова ювілярці йшли на сцену з гостинцями – хто з
квітами, цукерками, медалями від різних партій й організацій, навіть із
пиріжками з маком. Голова творчого об’єднання сатириків і гумористів КО НСПУ
Гриць Гайовий присвятив пані Раїсі листопадовий сонет, а заступник директора
Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України Сергій Гальченко приніс
ключ від свого серця – ключ-книжку від архівного сховища, де зберігаються
рукописи 12 тисяч найвидатніших українських письменників і діячів культури. Побратими
з науки професори Михайло Наєнко, Олег Гринів
наголосили, що ювілярка – наразі єдина жінка-автор історичних романів у Європі.
На думку народної артистки України
Галини Яблонської, яка продекламувала початок із роману пані Раїси “Золоті
стремена”, кожен персонаж із минувшини у творах письменниці-історика живий, нештучний.
Це також підтвердили студенти 2-го курсу Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка–Карого, що під керівництвом професорки
цього університету Алли Гладишевої поставили уривки з п’єси “А ми просо сіяли”
й зачитали поетичні твори.
Від редакції. «Українська літературна газета» приєднується до
привітань, які надходять на адресу Раїси Іванченко, з нагоди її ювілею. Добра і
невтомності Вам, шановна Раїсо Петрівна!
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал