Перетворіть розв’язування політичних суперечок у наше спільне знаряддя війни.
Вельмишановні колеги і друзі воєнного часу! Колишній міністр оборони, діючий позаштатний радник в ОП, видатна журналістка, відома народна депутатка та хто там ще на черзі посперечатися з відомих голосів суспільства!
Припиніть те, що нестерпно лагідно назову внутрішніми політичними суперечками. Скоріше всього і по суті суперечками, вмотивованими невдоволеними персональними політичними амбіціями вже дуже далекого довоєнного часу.
Для ворога – це немовби музика моментів слабкості нашої політичної, отже стратегічної, єдності.
Немовби відсутності сплавленої у єдиний армійський кулак стратегії щодо переговорів, конституційних відносин з НАТО, щодо залишених у минулому Мінських угод, термінів та мети можливого перемир’я, вірності зовнішньої дипломатії тощо.
Для західних партнерів – це немовби знак послаблення нашої суб’єктності перед навалою руського гарматного м’яса та путінських злочинів проти людяності на українській землі.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Саме так, у надії на нашу слабкість має сприймати ці внутрішні розборки наш смертельний ворог.
Як би ми не твердили, що в цьому також являє себе наша сила – що ми маємо свободу критичного мислення та вільні у взаємозвинуваченнях навіть у критичний період цієї смертельної битви за національну незалежність і світову демократію.
Так, публічне критичне мислення є силою у всі часи. Але у добу війни, нація, як і військо на полі бою, мусить мати єдине бачення куди йти і як перемагати. Про шлях вироблення якого за жодних обставин не мусить знати ворог. Адже відлуння ваших негараздів на масовому рівні деформує солідарність громадської думки.
Тому, публічні суперечки вас, авторитетних, мають бути безумовно припинені. Безумовно – значить мусять бути встановлені і виконані принципові умови вашого – і, якщо завгодно, нашого спільного – процесу домовляння в умовах війни.
Ці організаційні умови відомі і прості.
Так, на найвищому рівні влади мають бути відновлені політичні консультації за участі представників всіх провідних партійних сил. Ті, про які було, здається, заявлено на початку агресії. Для координації ключових рішень. Навіть всесвітня слава авторитарності так само погана для війни, як і для мирного часу.
Так, на рівні публічних персон у масмедіа і мережах – ніщо, крім відсутності доброї волі, не ставить препонів для створення вашої (чи з авторитетних вас) експертно-політичної ради.
Перетворіть розв’язування політичних суперечок у наше спільне знаряддя війни. Виробляйте, нарешті, з того позитиву, який, безумовно, присутній у ваших амбіціях, стратегічне озброєння для спільної перемоги.
А наша громадська і експертна думка – до ваших послуг.
Євген Бистрицький, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Джорджа Сороса