«Дезінформація свідомості: загрози і виклики»

16 лютого 2021 року в соціальній медіамережі ZOOM відбулась фахова дискусія відносно теми «Відповідь дезінформації: європейські підходи та стандарти». В дискусії були розкриті основні меседжі щодо методів боротьби з дезінформацією, сутність цього явища, виокремлені певні особисті думки, висловлені узагальнюючі рекомендації.

 

Інтерес цієї онлайн-зустрічі полягав у представництві її учасників, які презентували різні країни Євросоюзу. До участі у дискусії було долучено понад 100 учасників, які попередньо мали пройти підготовчу реєстрацію. Організатором виступило Міністерство культури та інформаційної політики, за співорганізації команди проекту «Європейський Союз та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні».
Відкрив зустріч міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, який звернув увагу учасників онлайн-сесії на важливість боротьби України з дезінформацією та необхідність об’єднання зусиль у цій важливій справі.

Одним з найцікавіших спікерів виявився Рауль Ребане, консультант Ради Європи (Естонія), який висловлювався дуже відкрито та емоційно. Основні меседжі від спікера з Естонії:

* 15% населення російськомовних вчителів (в одному з міст Естонії) чекають на російську вакцину Спутник-V, що може свідчити про ефективність дезінформації.

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

* У Росії існує 18 пунктів інформаційного нападу на балтійські країни. Улюблене словосполучення Росії «Балтійці вимирають», або постійні розмови про те «як балтійцям треба приповзти на колінах до Москви» – щодня сотні таких історій про нас виникають.

* У мене дома 200 російських телеканалів, жоден не заблокований, але тепер після дезінформації щодо історії з Covid-19 це питання почне обговорюватись.

* Поки що ми не блокували російські телеканали, нещодавно заблокований виключно один інтернет сайт, триває перевірка.

 

* Латвія та Литва мають більш жорсткі закони і підходи у боротьбі з дезінформацією, ми не маємо такого.

* Стратегія Естонії у боротьбі з дезінформацією грунтується на перевірених методах, а саме:

  1. Глибоке розуміння демократії (Естонія 14 у світі щодо свободи медіа), попри те що, нещодавно був «правий» уряд, який не любив журналістів.
  2. Громадянське суспільство – горді громадяни, які активно обговорюють те, що відбувається у суспільстві, які постійно і масово співають різні патріотичні пісні, танцюють народні танці, та взагалі тисячі громадських організацій які що роблять, обговорюють.3. Розуміння населенням психологічної оборони. Починаючи з 2008 року ми активно працюємо над структурою захисту (хоча спочатку у 2008 році всі думали, що ми починаємо боротьбу з медіа, хоча потім переконались, що це не так). Треба розуміти, які є загрози.

* Я розумію українську державу в її боротьбі, бо ви набагато більші за нас, вам складніше рухатись.

* Естонія не має законодавчого визначення, що таке дезінформація.

Продовжив дискусію у розділі «реагування урядів» представник Швеції Mikael Tofvesson / Мікаель Тофвессон, керівник відділу боротьби з інформаційними впливами, Шведське агентство з питань цивільних надзвичайних ситуацій.

Під час свого виступу та наступних коментарів він акцентував увагу на наступному:

* «Агенція психологічної оборони» буде створена найближчим часом, але деталі поки що не можуть бути оприлюднені.

* Дезінформація – це іноземна пропаганда.

* 89% населення Швеції використовують соціальні мережі для отримання інформації, контенту, серед яких найбільш популярні це Facebook та Instagram.

* Зазвичай пропаганда полягає в агресивних інформаційних компаніях, що є просто брехня, коли не вистачає знань та координації аби розібратись.

* Швеція працює дуже ретельно з фактами.

Також на пропозицію кореспондента «Української літературної газети» Андрія Хілько  щодо необхідності заснування щорічної міжнародної конференції (після подій окупації АР Крим та частину Донбасу) з боротьби проти дезінформації, за прикладом щорічного міжнародного економічного форуму в Давосі (Швейцарія), пан Мікаель Тофвессон (Швеція) зазначив що, все-таки найбільша кількість досвіду у боротьбі з дезінформацією має Україна, тому головним комунікатором в боротьбі з дезінформацією має бути Європейський союз, який розвиватиме більш тісну співпрацю з Україною в питаннях боротьби з дезінформацією.

Як бачимо, Україна та Швеція мають найбільш схожі шляхи у боротьбі з дезінформацією, прикладом чого є висловлення Олександра Ткаченка, котрий наголосив, що в Україні створюється «Центр протидії Інформації», який розпочне свою роботу у березні 2021 року і головним завданням якого буде боротьба проти російської пропаганди. Додатково буде створений «Онлайн музей російської пропаганди» аби візуально продемонструвати кожному охочому, як виглядає інформаційна пропаганда.

Цікаве визначення дезінформації висловив Tarlach McConagle / Тарлах МакГонагл, консультант Ради Європи (Нідерланди), який вказав, що дезінформація – це фейкові новини, які не відповідають дійсності. Також пан Тарлах дав визначення дезінформації, а саме її видам:

* дезінформація (як фейкові/неправдиві новини)
* хибна інформація
* шкідлива інформація (яка найбільш правдива, але використовується з                     метою заподієння шкоди)

Також під час дискусії Jurgis Vilcinskas / Юргіс Вілчінскас, другий заступник голови відділу Європейської служби зовнішніх справ, зазначив що дезінформація – це гнучкий феномен, а Європейський парламент звертає увагу саме на гібридні загрози. Одним з реалізованих проектів  Ю. Вілчінскас назвав утворений інтернет-сайт для боротьби з дезінформацією. Серед конкретних досягнень він визначає успішне підняття рівня освіченості проти дезінформації щодо пандемії інфекції коронавірусу Covid-19.

Більш прагматичний погляд на боротьбу з дезінформацією має Simon Kreye / Сімон Крейє, Голова Керівної групи стратегічних комунікацій, Федеральне міністерство закордонних справ Німеччини. За його словами, група працює з дезінформацією проти зовнішніх загроз, а не внутрішніх. За словами пана Крейє, майже 1/3 населення Німеччини стикаються з дезінформацією 1 раз на тиждень або щодня. Переважна частина інвестицій у боротьбу з дезінформацією полягає в інвестування процесів щодо моніторингу соціальних медіа. Основною метою регуляторних зусиль німецький представник вважає можливість ухопитись за шкідливий онлайн контент, але при тому не хочеться створювати цензури. Як визначає Сімон Крейє, ми не зосереджуємося на суті контенту, а виключно на механізмах його розповсюдження. Німеччина не має законодавчого визначення дезінформації, бо дезінформація не є по суті незаконною, у більшості випадків вона захищена свободою слова та свободою вираження думки.

Важливість дискусії стала причиною виступу й Anka Feldhusen / Анки Фельдгузен (Посол Німеччини в Україні), яка наголосила на солідарності Німеччини у боротьбі України та Європи з дезінформацією.

Також Кріштіна Розгоній, консультантка Ради Європи (Австрія/Угорщина), навела приклад освітньої програми у боротьбі з дезінформацією, а саме наявність фільму для школярів, в якому дітям розповідається про боротьбу з дезінформацією. Інші спікери відзначили наявність освітніх книжок за прикладом «Чинити Супротив», яка є посібником у Великобританії.

Наприкінці зустрічі Urska Umek / Уршка Умек, керівниця відділу медіа, Департамент інформаційного суспільства, DG1, Рада Європи зазначила, що жодна країна Європи активно та плідно не займається розвитком законодавства щодо боротьби з дезінформацією та у більшості випадків люди плутають поняття мови ненависті та дезінформації.

Також у дискусії брали участь:

*   Галина Смірнова, керівниця проєкту «ЄС та Рада Європи працюють разом для підтримки свободи медіа в Україні»;

* Тарас Шевченко, заступник міністра культури та інформаційної політики України;

* Ремі Дюфло, заступник голови Представництва Європейського Союзу в Україні;

* Олена Литвиненко, в.о. голови Офісу Ради Європи в Україні.

Враховуючи суспільну важливість процесу боротьби з дезінформацією в Україні як частини Європи, беззаперечним є необхідність більш глибокого та всебічного дослідження сутності дезінформації як явища.

 

За повідомленням РБК-Україна від 12 лютого 2021 року, Китай на просторах своєї країни заблокував телеканал ВВС начебто через «серйозне порушення контенту». Китайський регулятор мовлення NRTA (Національна адміністрація радіо та телебачення) повідомив, що в країні заблокували роботу телеканалу BBC World News. Там заявляють про “серйозне порушення контенту”.

Про це повідомляє Xinhua. NRTA заявила, що канал BBC World News серйозно порушив норми щодо управління радіо та телебаченням у своїх матеріалах, пов’язаних з Китаєм. “Оскільки канал не відповідає вимогам до трансляції у Китаї як закордонний мовник, BBC World News не має права продовжувати свою роботу на території країни. NRTA не прийме заявку на трансляцію каналу на новий рік  – наголошується у повідомленні.

 Згадаємо, що минулого року 1 квітня 2020 року Deutsche Welle – рейтингова міжнародна телерадіокомпанія (Німеччина) на своєму інтернет-сайті опублікувала матеріал під назвою «Дезінформація і пропаганда у часи коронавірусної кризи». В даній публікації за авторства Маттіас фон Гайн було вказано про таке:

             * Напруга між Заходом і Росією, а також криза між США та Китаєм не послабляюються й у часи коронавірусу. Пандемія стала полем бою інформаційної війни, що ніяк не вщухне.

             * Ще на початку лютого Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) заявила про масштабну “інфодемію”. Як зазначили в організації, надто великий обсяг інформації – правдивої та фальшованої – ускладнює пошук достовірних її джерел.

             * На Мюнхенській безпековій конференції в лютому глава ВООЗ Тедрос Гебреєсус додав: “Фейкові новини поширюються швидше і простіше, ніж вірус, і тому є такими ж небезпечними”.

             * Російська дезінформація: 22 січня на російському анголомовному ресурсі Sputnik News повідомили, що вірус начебто створила людина і він є зброєю НАТО. Ця інформація вважається першою дезінформацією щодо коронавірусу з російських джерел, зафіксованою EUvsDisinfo. Цей проєкт зовнішньополітичної служби ЄС ще у 2015 році почав відстежувати російські дезінформаційні кампанії 15 мовами.

 Отже, який висновок варто зробити читачу, пересічному громадянину України, мешканцю Європейського континенту? Очевидним є висновок – треба бути свідомим, обізнаним та інформаційно підготовленим, аби інтуітивно або логічно відрізнити так звану «дезу, фейк або джинсу» від безпристрасної інформації, сутність якої – інформувати про події чи явища, а не маніпулювати його свідомістю, наповнюючи дезінфрмацією.

Андрій Хілько, «Українська літературна газета»

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.