На нещодавньому засіданні Секретаріату Національної спілки письменників України було ухвалене Звернення до Президента України В. Зеленського з приводу намірів Кабінету міністрів України виселити Українське товариство охорони пам’яток історії та культури з приміщення, яке це товариство нині займає.
Нижче – текст цього Звернення, яке також надіслане Президенту України.
Президенту України Володимиру ЗЕЛЕНСЬКОМУ
Шановний пане Президенте,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури є найстарішою громадською організацією пам’яткоохоронного спрямування в Україні. Її засновано у 1966 році, за час свого існування Товариство зробило величезний внесок у збереження культурної спадщини нашої країни та її реставрацію. Зокрема, за ініціативою Товариства створено скансен у Пирогові, переміщення окремих пам’яток народної архітектури та їх реставрацію на місці повністю профінансовано із власних коштів громадської організації. На кошти Товариства закуповувалися і експонати музею – близько 74 тис. шт., які ще й досі знаходяться у йог власності. На даний час Товариство об’єднує в своїх рядах висококваліфікованих фахівців та науковців – істориків, мистецтвознавців, реставраторів та залучає широкі кола громадськості до збереження і популяризації національної культурної спадщини. Представництва організації є в усіх областях України.
Свою статутну діяльність організація здійснює на території Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» в корпусі № 19, котрий був наданий Постановою Кабміну від 1996 року взамін лютеранської кірхи у м. Києві, в якій раніше розташовувалося Товариство і яка з ініціативи того ж Товариства була повернена німецькій лютеранській громаді. Кірха знаходиться в центральній частині міста Києва, у безпосередній близькості до колишнього будинку ЦК КПУ, тому у 1973 році тодішня влада планувала її знести і лише завдяки Товариству, яке взяло її собі на баланс, пам’ятка була врятована від знищення. Про обмін будинками домовлялися тодішні керівники двох країн – Президент України Леонід Кучма та канцлер Німеччини Гельмут Коль, відповідно до досягнутої угоди Товариство повертало кірху релігійній громаді, а держава надавала Товариству інше приміщення – корпус № 19 Лаври – на правах безоплатного безстрокового користування відповідно до тодішнього законодавства.
У квітні 2023 року Кабінет Міністрів України в односторонньому порядку ухвалив нову Постанову про скасування тих пунктів первісної Постанови 1996 року, в яких йшлося про надання Товариству у користування приміщення, тобто виходило, що Товариство тільки передає кірху, нічого не отримуючи взамін. Ці дії влади, по-перше, нехтують міжнародними домовленостями, досягнутими українською та німецькою сторонами у 1996 році, по-друге, порушують загальноєвропейську практику дотримання права. Також не було дотримано передбачену українським законодавством процедуру прийняття постанови – на засідання урядового комітету не запросили представників громадської організації як зацікавленої сторони, що є грубим порушенням і свідчить про маніпулятивність підходів уряду та непорядність окремих його представників. Постановою не передбачено надання іншого приміщення, що може призвести до виселення громадської організації на вулицю та неможливості проведення нею своєї статутної діяльності.
Українське товариство охорони пам’яток історії та культури є найбільш досвідченою пам’яткоохоронною організацією, її діяльність спрямована на збереження культурної спадщини, що є носієм та визначальною прикметою національної самоідентичності українського народу, саме за збереження української національної ідентичності зараз йде боротьба на фронті, а в той же час в тилу чиновники уряду свідомо знищують громадську організацію, яка почала боротьбу за цю ідентичність ще кілька десятиліть тому.
Вважаємо ганебною та засуджуємо таку політику уряду та просимо Вас як гаранта дотримання конституційних прав громадян вжити рішучих заходів для запобігання виселенню Товариства з корпусу № 19 в Лаврі, забезпечивши таким чином можливість подальшого існування цієї суспільно важливої, особливо в наш час, громадської організації.