Глядачам завжди цікаво спостерігати за відомими особами в незвичному для них амплуа, але останнім часом особливу популярність почали обирати бої зірок: братів-блогерів Пол вже ознаменували головною подією року в боксі, а той факт, що Логан зумів вистояти 8 раундів проти непереможного чемпіона Флойда Мейвезера, лише зміцнив дану думку в суспільстві.
Новини сучасного боксу, а також прогнози на майбутні поєдинки залишимо сайту Bookmaker Ratings, а самі розповімо про не менш зірковий бій, який відбувся майже 100 років тому. Мова йде про відомий спаринг між Ернестом Хемінгуеєм та Морлі Каллаганом.
Хемінгуей в спорті
Друзі письменника згадували, що Хемінгуей був найбільш зацікавленою у спорті людиною, серед усіх, кого вони знали. Ернст намагався не пропускати боксерські поєдинки та бейсбольні матчі, відвідував стрілецький клуб, завзято вболівав за гравців в хай-алай (баскська пелота — можливо, найбільш небезпечна гра з м’ячем в світі, адже через велику швидкість відскакуючий від стіни маленький мяч перетворюється в буквальному сенсі на кулю). В ті роки охота та риболовля також вважались видами спорту, і Хемінгуей, що відстоював в прозі принципи мінімалізму та стриманості, в житті віддавав перевагу всьому грандіозному — їздив на сафарі полювати на левів та антилоп, плавав на яхті, де виловлював марлінів вагою за сотню кілограмів.
Спортсменом Хемінгуей був неоднозначним: розказували про його дивну для такого здоров’яка незграбність, відмічали, що стріляв він краще за все, коли був злющим до сказу. Ще його безумовно мотивували сильні суперники. З друзями письменник грав в теніс посередньо, але змагаючись з професійними гравцями в хай-алай братами Ібарлюсія, він єдиний міг скласти їм конкуренцію. Ібарлюсія грали в теніс жорстко та агресивно, так, наче бились просто на вулиці, але Хемінгуей завжди міг здогадатись, куди вони битимуть, та реготав при кожному промаху суперника. Письменник вчив своїх та сусідських дітей грати в бейсбол та купував за власний кошт екіпіровку для всієї команди. Але головною любов’ю письменника був бокс. “Мої твори — ніщо, мій бокс — все”, — казав схильний до хизування письменник, нібито натякаючи, що якщо в літературі він отримав Нобелевську премію, то боксом займається вже точно на рівні чемпіону світу.
Спаринг с Каллаганом и Фіцджеральд в ролі таймкіпера
Письменнику любив розповідати байки про свої навички в боксі: за його словами, займатись він почав в 14 років, спарингуючи з професіоналами, та навіть відправив в нокаут чемпіона Франції в середній вазі. Іншої думки про навички Хема був його товариш Морлі Каллаган — знакова фігура для канадської літератури. Вони обидва дуже полюбляли бокс та могли спарингувати майже цілодобово. “Він вважав себе професіоналом, який був значно меншим та швидшим, любив діяти від захисту, не даючи себе вдарити. Вечорами він, жартуючи, показував дружині свої синці на плечах та передпліччях і казав, що Хемінгуей цілив йому в підборіддя та намагався розбити носа.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У 1929 році в Парижі між приятелями відбувся спаринг, котрий через присутню на ньому публіку переріс в справжній виставковий бій. Таймкіпером, тобто людиною, що засікає час в раунді, був Френсіс Скотт Фіцджеральд. Френсіс виявився кепським таймкіпером, а спаринг обернувся скандалом. Присутність глядачів розпалила приятелів, Хемінгуей і Каллаган намагались бути більш жорсткими, ніж зазвичай. А Фіцджеральд, котрий знав про бокс дуже віддалено, забарився з сигналом про завершення раунду. В цей момент Каллаган відправив Хемінгуея в нокдаун. Ернест плюнув кровю з розбитого рота просто в обличчя Каллагану та сказав Фіцджеральду в гніві: “Якщо ти хотів подивитись, як з мене вибивають лайно, можеш бути задоволеним, тільки не треба говорити, що це випадковість”, Після того, як Хемінгуей вмився, спаринг продовжився вже в спокійному темпі. “Впевнений, що якби глядачів не було, ми б з Ернестом лише посміялись над цим епізодом”, — згадував потім канадець.
Але стаття про спаринг з перебріханими деталями згодом була опублікована в одній з американських газет — Хемінгуей виглядав в ній невдахою, чиє самолюбство було задіто. Він з гнівом згадував той епізод навіть через 20 років. Хем не тримав зла на Фіцджеральда, розказуючи, що й сам затягував час раунду в аналогічних ситуаціях. Але в листі своєму редактору запевняв, що справжня причина нокдауну — кілька випитих напередодні пляшок білого вина, а Каллагану написав листа, де запевняв, що будь на ньому рукавиці меншого розміру та якби раунди тривали скільки потрібно, суперник неодмінно отримав би дупси. Дружнім стосункам з Морлі таким чином настав кінець, а Хемінгуей з гнівом згадував той епізод навіть через 20 років потому.