137 знімків увійде до книжки бельгійського фотохудожника Давіда Деніла “Не дай спати нам, ходячим”. Присвячена війні в Україні. Кількість фото — це число загиблих під час Революції гідності в лютому 2014-го.
Про це повідомляє Gazeta.ua.
— За назву проекту взяв рядки з останнього вірша Тараса Шевченка “Минають днi, минають ночі”. Рядок “Не дай спати ходячому” змінив на “Не дай спати нам…”, щоб посилання охоплювало всіх українців, — розповідає 41-річний Давід Деніл на відкритті персональної виставки в київській галереї “Волошин”.
— Я знав, що в Україні — збройний конфлікт. Коли їхав сюди, не мав жодних ідей, просто думав подивитися. Фотопроект про війну, та я не хотів показувати напряму техніку, солдатів чи вибухи. Бо це — перше, що ми уявляємо, коли чуємо “війна”. А вона набагато глибше. Кожен українець зазнав її впливу, навіть якщо ніколи не був під кулями. Тихо на твоїй вулиці чи в домі по сусідству, але стріляють у твоїй країні. Розуміння цього дуже тисне на психіку. Українці вимушені з цим жити, — продовжує.
— На одному з моїх фото — літня подружня пара. Ідуть через тунель, тримаючись за руки. Бачили, що я їх фотографую, але навіть не спробували завадити чи заговорити зі мною. Для них був важливий лише власний світ. Тунель — утілення їхнього життя. Вони прямують від точки А до точки Б. Дорогою народжують дітей, будують кар’єру, чекають на онуків, старіють, чекають фіналу — і все це разом. Вони мали хороші часи й погані, можливо, пережили втрати. В одному фото — сотні нерозказаних історій.
Іншого героя зустрів у київському Гідропарку. Він займався спортом. Я відчув, що це — людина з сильним духом, сформована особистість. Поговорив із ним і дізнався, про що він мріє, яку музику слухає, як живе. Зробив портрет людини, яка порозумілася з собою.
Над проектом фотохудожник працював 50 днів.
— Рік тому Давід прийшов у нашу галерею як відвідувач, — каже Юлія Волошина, 30 років.
— Попросив, щоб ми поглянули на його проект. Він нам сподобався. Але виставки заплановані на рік уперед, тому глядачі змогли його побачити тільки зараз. Давід спробував продемонструвати психологічний стан жителів України. А також точку зіткнення минулого із сьогоденням, надії на майбутнє без війни. Спілкувався з людьми, яких зустрічав на вулицях. Говорив із ними про війну й про те, як вони її відчувають у власному житті. По фото видно, що їх робив іноземець. Наприклад, зняв перев’язані мотузками і складені під стіною книжки. Ми б цього не помітили, а для бельгійця це дивно. Адже є книжки, значить мають бути й полиці для них.
Виставка “Не дай спати нам, ходячим” у київській галереї “Волошин” триватиме до 4 лютого. Вхід безкоштовний.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал