Центр досліджень визвольного руху виклав у мережу справу-формуляр письменника Івана Сенченка, де міститься чимало донесень на нього від його колег та інших інформаторів. Донесення на письменника тривали до 1953 року. Про це повідомляє cdvr.org.ua.
Колекцію з 68-ти документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
До збірки увійшли:
- агентурне зведення про прийом у Сталіна Івана Сенченка та інших українських письменників;
- перелік відомостей від агентів, інформаторів про письменника Сенченка;
- зведення агента «Слово» про розповіді та розмови між українськими письменниками;
- світлина у газеті «Красное знамя» від 1940 року із зображенням Івана Сенченка у процесі вивчення творів Володимира Леніна;
- анкета на письменника Сенченка Івана Юхимовича від 1940 року;
- постанова про перекваліфікацію справи-формуляр на Івана Сенченка в контрольно-наглядову справу за відсутністю даних про його антирадянську діяльність;
- постанова про заведення справи-формуляр на «українського націоналіста» Івана Сенченка;
- меморандум по справі-формуляр на письменника Івана Сенченка від 1953 року;
У січні 1928 року радянські спецслужби взяли на облік письменника Івана Сенченка, оскільки підозрювали його в участі в українській контрреволюційній організації. Чекісти ретельно збирали інформацію: залучали до справи агентів та свідчення колег митця.
Іван Сенченко був членом Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ). Чимало членів цієї організації піддавалися репресіям збоку радянської влади. Таємний працівник «Марксист» повідомляв: серед ваплітянців панують кулацькі тенденденції, які, на його думку, найбільше демонстрував Іван Сенченко.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Інформатори згадували: разом з іншими українським літераторами Іван Сенченко був на прийомі в Кремлі у Йосипа Сталіна. Під час розмови з ними Сталін цікавився історією української мови. «Хвильовий та Сенченко постійно мовчали… Було враження, що їх змусили їхати і вони виконують якийсь неприємний обов’язок… розповсюджувати безглузді анекдоти про цю поїздку…».
Агент «Літератор» розповів спецслужбам, що Сенченко ніби-то є шовіністом, оскільки вважає Україну морською державою і бажає повернення Кубані.
Не оминули увагою і творчість. До справи долучили лист компартійця з виписками із роману Сенченка і проханням «зробити висновки». Наприклад, цитату про навчання здібного героя роману у Варшаві, звідки «до Німеччини рукою подати», інтерпретувалася членом компартії, як посилання на настанови Миколи Хвильового рівнятися на фашистську Німеччину. Аналізу піддали і збірку митця «Дубові гряди».
У 1930 році ГПУ перевело Івана Сенченка на облік підозрюваних у українській «контрреволюційній» громадськості.
Письменник Микола Горбань під час допиту розповідав слідчому: Іван Сенченко був агітатором контрреволюційної організації і працював у селах серед місцевої інтелігенції. Горбань свідчив: письменник навіть влаштувався на завод нібито заради входження у середовище робочої інтелігенції та пропаганди українського націоналізму серед робітників.
Іван Сенченко знав, що комуністична влада постійно стежить за інтелігенцією. «Весь будинок помітив, що день і ніч чергують коло “Слова”. Невже таки думають, що цього ніхто не помічає, коли й прислуга, і діти на них пальцями вказують… Всі сидять по своїх хатах і дрижать, біда і страшно не за себе, а за сім’ю…», — переказав агент слова Сенченка.
Агент «Стріла» доносив: у розмовах Сенченко підкреслював, що справи на письменників «дуті», а НКВД використовує залякування та страх як метод своєї роботи.
У 1951 році справу-формуляр на письменника змінили на контрольно-наглядову справу за відсутністю фактів про його антирадянську діяльність. Однак уже в 1952 році у МГБ завели нову справу-формуляр на «українського націоналіста» Івана Сенченка.
Агентурні донесення про Івана Сенченка радянські спецслужби збирали до 1953 року.
У 1953 році справу-формуляр на митця закрили і перенаправили в обліково-архівний відділ КҐБ.
Колекцію документів підготовлено та опубліковано у рамках проєкту «Українські митці 1920-х у фокусі радянських спецслужб», що втілюється Центром досліджень визвольного руху спільно з Історичним факультетом КНУ ім. Т. Шевченка та Архівом Служби безпеки України за підтримки Українського культурного фонду.
Довідка: Іван Сенченко — (1901 – 1975) — український письменник, журналіст та перекладач, член літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ.
Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольних рух, матеріали з архівів КҐБ та інші тематичні колекції, присвячені історії ХХ століття. Зараз на сайті вже майже 28 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.
Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проектів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.