8 січня – день народження Василя Симоненка

585

8 січня 1935 року в селі Біївці Лубенського району на Полтавщині народився Василь Симоненко (помер 13 грудня 1963 року в Черкасах) — український поет і журналіст, шістдесятник.

Одна з найяскравіших і найзначніших фіґур в українській поезії початку 60-х рр. Пішов із життя на 29-му році, та справив величезний вплив на пробудження національно-демократичних настроїв в Україні.

Син селянки. Навчався на факультеті журналістики Київського університету в 1952-1957 – у у роки ідеологічних потрясінь і падіння рівня страху. Керував літературною студією. Цікавився американською літературою. Відрізнявся щирістю й відвертістю. З 1957 був літпрацівником відділу культури ґазети „Черкаська правда“, з 1960 – завідував відділом пропаганди ґазети „Молодь Черкащини“.

Дебютував книжкою віршів „Тиша і грім“ (1962), що засвідчила появу яскравого таланту в плеяді молодих поетів. Літературне оточення Симоненка – поети М.Вінграновський, І.Драч, Л.Костенко, літературні критики І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк. Йому залишалося рік життя (пізніше лікарі визнали рак нирок). Саме в 1962-63, у тривожному передчутті смерті, він створює свою другу книгу – „Земне тяжіння“ (1964). Її цитували, переписували (додаючи цензурні пропуски), заучували напам’ять і порівнювали за глибиною страждання та щирості з поезією Т.Шевченка.

Зухвало відвертий вірш Симоненка викликав на двобій усю систему неправди й офіційного фарисейства. Читач оцінив не тільки щирість, але насамперед поетичну енерґію вірша і чистий голос, позбавлений половинчатості й напівправди, що культивувалися в літературі соцреалізму. Офіційне видання книги ніби як леґалізувало цей стиль. Поет учив своїх сучасників розкріпачуватися і чесно писати правду, чого б це не коштувало. Український народ, його лик перед загрозою нівеляції, правда у зашморзі узаконеної брехні й казенної гордині, любов, загнана в підпілля, і краса під маскою квітучого благополуччя – усе це звучить у поезії С. як крик і заклинання зберегти обличчя і живий дух, відстояти право жити.

Найповніше видання Симоненка з передмовою І.Кошелівця вийшло за кордоном під назвою „Берег чекань“ (Мюнхен, 1963). Російською мовою видавництво „Молодая гвардия“ в „Библиотеке избранной лирики“ видало книжку „Василь Симоненко“ у перекладах Лева Смирнова (1968). 1964 окремо вийшли книжки для дітей „Цар Плаксій та Лоскотон“, „Подорож у країну Навпаки“ і збірка оповідань „Вино з троянд“. Раритетом стала його найповніша підцензурна книжка „Поезії“ (1966), де низка віршів фальсифікована. Після цього творчість Симоненка замовчувалося як „перекручений прояв національних почуттів“.

У самвидаві ходили щоденникові записи Симоненка останнього року життя „Окрайці думок“ і добірка його позацензурних віршів з передмовою І.Світличного.

Під час репресій 1972 влада належно „оцінила“ Симоненка: проти померлого поета, за словами І.Світличного, „теж порушили справу“.

 

Євген Сверстюк, 2005 рік

museum.khpg.org

 

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!