Минулого місяця українська культура та зокрема книговидавці зірвали довгоочікуваний «джекпот».
Були запроваджені дві нові законопроєкти (7459 та 6287), які передбачають заборону імпорту і поширення видавничої продукції з РФ, Білорусі та тимчасово окупованих територій та стимулюють розвиток українського книговидання і книгорозповсюдження. Довгі роки український книжковий бізнес чекав на допомогу держави й тепер, в і без того важкі часи для книжкового ринку України, ми отримали потужний поштовх для розвитку нашого бізнесу та української культури в цілому.
Ринок російської літератури в Україні справді був дуже великою проблемою. Більш ніж 50% усіх книг, які реалізувалися, були російською мовою. На це є декілька причин:
- Люди звикли читати російською.Колоніальна історія країни-окупанта мала дуже великий вплив на нашу культуру сотні років. Якщо ви зайдете до будинку якоїсь бабусі чи дідуся, з більшою ймовірністю їх домашня бібліотека буде складатися з російськомовної літератури. Довгі роки заборони та знищення української мови дали свої плоди, тому традиція читати російською зберігається й досі. Особливо в тих сім’ях, де в побуті спілкуються переважно російською.
- Наш ринок просто не встигає замінювати російський. Однією з ключових особливостей українського книжкового ринку є те, що він на 80% складається із перекладної літератури. Люди люблять читати вже перевірені закордонними читачами бестселери. А процес видання такої книги досить довгий, бо книга перед самим друком має пройти етапи договору, перекладу, редагування, створення обкладинки/ілюстрацій, верстки, друку. Окрім цього у видавництв є свій видавничий план, за яким книжки мають бути видані в певні терміни. І часто стаються ситуації, коли попит на певну книгу є, а пропозиції українського ринку ще немає. І тоді у людини є 2 шляхи: читати мовою оригіналу(якщо володіють достатнім для цього рівнем мови) або ж купувати книжки російською, що вже є в країні. Це нормально, коли читач хоче задовольнити свою потребу тут і зараз. Але задовольнити це український ринок поки що не може.
- Велика кількість контрафактної книжкової продукції, вартість якої нижча за ринкову. Середня експертна оцінка річного обороту легального українського книжкового ринку до війни — $100 млн. За найскромнішими оцінками нелегальна продукція становить близько чверті обсягу легального ринку, тобто. $25 млн. Вони не оподатковуються, продаються з рук без орендної плати, якість таких книг може бути значно знижена за рахунок дешевого паперу, неякісної обкладинки. Усе це дає змогу купити цю книгу значно дешевше, аніж в українського видавництва. І це дуже важливо для тих читачів, які через фінансову неспроможність не можуть купувати багато нових книг.
Питання відмови від російської книги постало ще з 2014 року, коли росія почала окупацію українських земель. Це зменшило кількість легальної російської літератури на українському ринку, але водночас збільшило частку «чорної». Російське все більше ставало синонімом «ворожого» та більше продавалася з-під полиці. Vivat ще з 2014 року визначив для себе проукраїнську політику, тому станом на початок 2022 року кількість книг російською мовою складала менше 3% від усього обсягу. Повномасштабне вторгнення остаточно розставило пріоритети, тому законопроєкт про заборону імпорту є логічним кроком для культурної боротьби з країною окупанта та її посібниками.
Заборона імпорту є великим кроком для розвитку українського книговидання та взагалі для розвитку економіки країни. Тепер, коли частка російських книг буде зменшена, її потрібно буде замінювати українськими відповідниками. В довгостроковій перспективі це має дуже позитивний вплив як на видавництва (бо це збільшення обсягів робіт, створення додаткових робочих місць і розширення штату працівників, збільшення асортименту, робота з новими проєктами), так і ріст економіки.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Другий законопроєкт дає друге дихання українським книгарням. Загалом в Україні близько 200 книгарень, і це дуже мало. Річ у тому, що книжковий бізнес просто не витримує високих орендних ставок. Через це значна частка книг (а це 20−25% тиражів, що продаються) реалізується через некнижковий ритейл (наприклад, мережі супермаркетів і заправки). Також велику частину продажів складають покупки онлайн через інтернет-магазини (близько 15% від усього обсягу ринку). Новий же закон передбачає повернення певного відсотка за орендну плату. Це значно полегшить процес відкриття нових книгарень, бо видавництва будуть мати фінанси на це. Також відтепер увесь бізнес буде «білим», бо книгарні будуть відкриватися там, де договори на оренду будуть повністю законними. А ще буде простіше вести аналітику того, що і скільки усього було продано.
Нещодавно ми заново відкрили книгарню в Харкові, яка не працювала з першого дня війни. Це дуже важливий крок для культурного відновлення міста, адже люди хочуть хоча б інколи повертатися в те життя, в якому ще не було війни. Книга — це подорож у світ, який ви конструюєте в себе в голові разом з автором. В сьогоднішніх умовах вона допоможе хоч ненадовго втекти від реальності, аби трохи перевести подих та налаштуватися на продовження боротьби. Тому так важливо продовжувати працювати та відкривати нові книгарні, аби люди мали змогу читати якісну українську літературу.
Також закон 6287 передбачає допомогу у вигляді сертифікатів для дітей. Перше, що роблять росіяни на окупованих територіях — знищують нашу мову та культуру. Те ж саме стосується і дітей: навчання російською за книгами окупанта, визнання лише їх культури та прославляння їх героїв. Наша колективна задача не допустити окупантської пропаганди, яка промиває мізки нашим дітям. Наша соціальна місія як видавців — прищеплювати повагу до нашої культури, максимально зацікавити дітей в її вивчені та створити такий плацдарм для їх розвитку, аби в них ніколи не виникало питань щодо важливості свого походження. І саме видавці зараз займаються цією проблематикою, готуючи якомога більшу кількість важливих та водночас цікавих книг для дітей та підлітків, які мають розбудовувати нашу культуру.
Ці нововведення лише початок розквіту українського книговидання. Держава вже зробила свій крок до того, аби український книжковий ринок мав ще більше можливостей для свого розвитку. Тепер наша задача, як видавців, максимально популяризувати українську книгу, аби кожна людина в Україні (та за її кордоном) пишалася нашим культурним надбанням. Бо українська книга попри все завжди жила, живе та буде жити.
Юлія Орлова,
генеральний директор видавництва Vivat