У межах проєкту “ДНК Леонардо да Вінчі” (LDVP) з картини “Святе дитя” та інших предметів вилучили ДНК, яке, можливо, належить Леонардо да Вінчі.
Як пише suspilne.media, про це повідомляє Science.
У статті, опублікованій на bioRxiv, генетик-мікробник Норберто Гонсалес-Хуарбе та інші члени проєкту “ДНК Леонардо да Вінчі” (LDVP), зазначили, що деякі зі зразків можуть належати самому Леонардо, адже послідовності Y-хромосоми з твору мистецтва та з листа, написаного двоюрідним братом Леонардо, належать до генетичної групи людей, які мають спільного предка в Тоскані, де народився Леонардо.
Хоча дані свідчать про те, що ДНК на малюнку може належати Леонардо, на думку генетика Чарльза Лі, чия команда в Лабораторії геномної медицини Джексона проаналізувала зразки зі “Святого дитя”, це далеко не доказ.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Встановлення однозначної ідентичності… надзвичайно складне”, — погоджується Девід Карамеллі з LDVP, антрополог і спеціаліст з давньої ДНК з Університету Флоренції (UNIFI). Головна проблема полягає у тому, що вчені не можуть перевірити послідовності з жодними зразками ДНК, які належать самому Леонардо. У місце його поховання втручалися ще на початку XIX століття, окрім того, митець не мав прямих нащадків.
Непрямі докази того, що фрагменти ДНК належать Леонардо, можна отримати з інших досліджень LDVP: відбір проб Y-хромосоми нещодавно ідентифікованих живих нащадків його батька та спроби вилучити ДНК з гробниць, де поховані його родичі.
Члени LDVP також сподіваються, що їхні висновки переконають охоронців творів мистецтва та нарисів Леонардо дозволити подальший відбір зразків.
“Загальновідомо, що Леонардо використовував пальці разом із пензлями під час малювання, тому можливо знайти клітини епідермісу, змішані з кольорами”, — каже науковець-еколог з Університету Рокфеллера і голова LDVP Джессі Осубель.
На думку вчених, ДНК Леонардо може не лише допомогти визначити походження спірних творів, таких як “Святе дитя”, але й знайти біологічні пояснення геніальності Леонардо.
Про картину
“Святе дитя” намальоване червоною крейдою на папері. На картині зображена злегка нахилена на бік голова хлопчика. Риси обличчя намальовані пір’їстими мазками, а світло м’яко розливається навколо його щік та чола.
На початку 2000-х малюнок придбав покійний артдилер Фред Клайн, стверджуючи, що такі стилістичні особливості, як штрихування ліворуч, є характерними рисами Леонардо да Вінчі. Нині авторство роботи залишається предметом суперечок, адже експерти висловлюють припущення, що його міг створити один з учнів художника.
Про Леонардо да Вінчі
Леонардо да Вінчі (1452–1519) — італійський митець епохи Високого Відродження, чия творчість стала основоположною для подальшого розвитку європейського живопису.
Його художня практика вирізнялася новаторськими підходами до зображення простору, світлотіні та людської фігури, що сприяло формуванню нових естетичних стандартів у мистецтві.
Значним внеском Леонардо у живопис стала техніка “сфумато” — м’яке, плавне моделювання форми шляхом тонких переходів світлотіні. Саме цей метод використаний у картині “Мона Ліза”, що є найвідомішим портретом у світовій художній традиції.
Інноваційним у творчості митця також було застосування перспективи та анатомічних досліджень для досягнення реалістичності зображень, що можна спостерігати у “Таємній вечері” — композиції, яка стала еталоном ренесансного монументального живопису.
Окрім живопису, Леонардо залишив значний спадок мистецтвознавчих і технічних записів. Його трактати з питань перспективи, оптики та анатомії вплинули на подальший розвиток художньої науки й стали важливими джерелами для митців наступних епох.
Попри те, що Леонардо створив відносно небагато завершених картин, його підхід до мистецтва, заснований на емпіричних дослідженнях та науковому аналізі, визначив основні принципи Високого Відродження.