У Великій концертній студії Будинку звукозапису Українського радіо нещодавно відбулися дві знакові події – був представлений великий медійний проєкт «Зустрічі епох» та мистецький проєкт «Українські візерунки. Музика нашої землі».
Проєкт «Зустріч епох» ініційований Академічною хоровою капелою Українського радіо та її керівницею, народною артисткою України, лавреаткою Національної премії імені Тараса Шевченка Юлією Ткач. До речі, цьому проєкту виповнюється вже дев’ять років.
У ньому завжди представлено музику різних епох, різних композиторів, різних стилів. Акцент робиться на тому, що українська музика виконується в одній програмі поруч з європейськими зразками. Тим самим підкреслюючи контекст народження та розвитку цієї музики, її існування від давніх часів до сучасності. Саме за цей цикл програм Юлія Ткач була удостоєна звання лавреатки Національної премії України імені Тараса Шевченка у березні 2026 року.
Цього вечора до участі у концерті були запрошені гості. Серед них Національний камерний ансамбль «Київські солісти», який був заснований у 1995 році Богодаром Которовичем, провідні солісти Національної опери та Національної філармонії України, солісти-інструменталісти. А честь представляти цей проєкт надали ведучій програм Українського радіо Галині Бабій.
І ця програма не просто відбувалася наживо. Її обрали для презентації Українського радіо у Літньому музичному фестивалі європейської мовної спілки. Крім тих, хто був на сцені, над неї працювали звукорежисери, співробітники радіо «Культура» та телерадіокомпанії «Культура. Суспільне».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Розпочали концерт з кращих зразків української музики епохи європейського класицизму. А саме твором Максима Березовського – видатного українського композитора, диригента, співака, випускника Болонської академії, який був уродженцем нашого українського Глухова. Його музика є надбанням європейської музичної спадщини епохи класицизму.
Перша симфонія Березовського нещодавно з’явилася в українському контексті. Вона вважалася загубленою. І тільки на початку 2000-х була знайдена у бібліотеці Ватикану. Росіяни відразу заявили світові, що це їхнє. Але наш видатний диригент Кирило Карабиць зумів довести, що це музика українського композитора. І в 2016 році вперше представив твір українській публіці. А цього вечора твір символізував вкоріненість української музики в європейський контекст. Виконав його Національний камерний ансамбль «Київські солісти», диригувала Юлія Ткач.
Далі мова знову йшла про наших композиторів, нашу музичну спадщину, яка, на жаль, розпорошена по всьому світу. Але ми поступово стаємо суб’єктом абсолютно в усіх вимірах. І в культурному також. А наступний твір належить перу Дмитра Бортнянського, ще одного видатного глухівця – українського композитора, майстра інструментального, хорового та духовного концерту. Який також написав шість опер.
Ще у 1982 році музикознавець Михайло Степаненко знайшов у нотному відділі Паризької національної бібліотеки його невідомий твір – Концерт для чембало і струнного оркестру. А в 1984-му твір був привезений в Україну і виконаний у Києві. Він полюбився багатьом виконавцям. Дуже його полюбили і бандуристи, оскільки фактура чембало легко піддається цьому музичному інструменту. Тож, твір був перекладений для бандури і струнного оркестру.
У цьому концерті прозвучала абсолютно унікальна версія для двох бандур і струнного оркестру. Цю версію створила народна артистка України, керівниця Тріо бандуристок Українського радіо Тетяна Маломуж. Вона її виконала разом з Катериною Коврик на Національним ансамблем «Київські солісти».
Далі всі присутні в залі потрапили в епоху романтизму. Це стало можливим завдяки твору одного з основоположників романтичної музики у світі, австрійського композитора Франца Шуберта. Він прожив коротке життя, лише 31 рік. Але за цей час створив майже сотню творів. Його талант проявився дуже яскраво. Серед цих творів «Mass in G major». Свою месу він написав у вісімнадцятирічному віці всього за кілька днів. Кажуть, що приводом для написання було кохання до однієї юної співачки. Так чи інакше, саме настрій кохання вплинув на характер цієї музики. Вона дуже світла, майже світська. Попри те, що меса має традиційну церковну форму і складається з шести частин. А серед її виконавців цього вечора були народна артистка України Вікторія Ченська, заслужений артист Олександр Бойко та лавреат міжнародних конкурсів Сергій Бортник.
І знову повернення в український контекст. І знову на сцені унікальний інструмент – бандура. І якщо перед цим у виконанні на бандурі звучала класика, то тепер почули українську народну пісню. Принагідно варто зазначити, що Тріо бандуристок Українського радіо у своїй творчості завжди експериментує з українською народною піснею. Це різноманітні обробки в авангардному, джазовому чи естрадному звучанні. Тріо співпрацює з такими композиторами як Віктор Степурко, Юрій Алжнєв та іншими. Вони зробили спеціально для тріо багато виконавських версій та аранжувань. Українську народну пісню в обробці Андрія Бондаренка «Йо чорна я си чорна» виконало Тріо бандуристок Українського радіо у складі народної артистки України Тетяни Маломуж та заслужених артисток Катерини Коврик і Ольги Нищоти.
Далі – сучасна українська музика Євгена Станковича. Ще у 1978 році він написав фольк-оперу «Коли цвіте папороть». Центральний фольклорний епізод у цій опері «Купало». А в ньому є фінальна частина «Заключні купала». Цей музичний епізод настільки яскравий, що український хоровий диригент, хормейстер Микола Гобдич виокремив його у самостійний твір, зробив перекладення для мішаного хору. А Георгій Черненко додав аранжування для ударних. Серед учасників ансамблю ударних інструментів цього вечора був учасник російсько-української війни Юрій Пурченошвілі.
Під завісу прозвучала українська народного пісня в обробці Володимира Шнайдера «Вербовая дощечка». Солістка заслужена артистка України Руслана Лоцман.
Кожного разу, коли проєкт «Зустріч епох» звучить на сцені Будинку звукозапису Українського радіо, його традиційно завершують духовним Гімном України «Молитва за Україну» Миколи Лисенка та Олександра Кониського. Саме так можна висловити вдячність тим, хто беріг Україну, береже і буде берегти. І найперше – Збройним Силам України. Для фінального виступу запросили всіх учасників концерту.
***
У концерті «Українські візерунки. Музика нашої землі» прозвучали обробки українських народних пісень та народних мелодій. А здійснити подорож у світ народної пісні допоміг ведучий концерту Роман Коляда.
Як відомо народна музика, народна пісня, народна мелодія – це той фундамент, на який можна спиратися, відштовхнувшись від якого можна черпати нескінченне натхнення і нескінченно пізнавати себе, свої корені. Прозвучали дуже знайомі мелодії. Авторство аранжування більшості з цих мелодій належить музиканту Андрію Шустю, який був на сцені за роялем. Також на сцені весь вечір виступав Академічний оркестр народної та популярної музики Українського радіо (художній керівник та головний диригент – Михайло Пікульський). І першою прозвучала сюїта на тему української народної пісні «Зеленеє жито, зелене».
Аранжувати українську народну музику можна по-різному. А в Андрія Шустя це ніби розмова з давнім другом. Саме такою є українська народна пісня «Карі очі, чорні брови», яку заспівала народна артистка України Наталія Николаїшин. Цю пісню вона виконувала у 90-ті роки ХХ століття з ансамблем Прикарпатського університету «Росинка». А тепер ніби відбулася зустріч старих друзів, тільки у нових шатах. Також у сучасному аранжуванні прозвучала українська народна пісня-романс «О, милий мій».
Наступний твір звучав в аранжуванні Ігоря Ровенка. Під час експедиції до Карпат він відкрив для себе для себе глибину народної інструментальної традиції. Отож, оркестр виконав його інструментальний твір на теми українських народних пісень для тилинки з оркестром «Прикарпатські гаївки». (соліст – лавреат міжнародних конкурсів Максим Бережнюк).
Далі було повернення до аранжування, яке здійснив Андрій Шусть. Це була українська народна пісня «Там на горі димно», яку подарувала заслужена артистка України Тетяна Гавриленко. В Україні є багато народних пісень про коня. Одна з них – «Поведу коничка». А виконала її заслужена артистка України Іванна Пліш.
Твір «Мереживо» – це правдиве мереживо із доль творчих зустрічей. Роботу над цим твором Андрій Шусть та Максим Бережнюк почали познайомившись у студії багато років тому. Настільки надихнулися, що потім записали цілий альбом. Цього року до співпраці долучився Ігор Ровенко і створив нову оркестровку, в якій і прозвучав цей твір.
З наступною піснею знов вирушили до Карпат. На сцену ще раз вийшла Наталія Николаїшин з лемківською «Колисковою», в якій була передана все ніжність материнства.
Вже давно склався дует у складі Іванни Пліш та Тетяни Гавриленко. Особливо проникливо звучав у їхньому виконанні галицький старовинний романс «Зірки за зірками». А пісня «Зозуленька кукала» стала знаком вдячності за той слід, який залишила у вічності своєю творчістю Надія Боянівська.
Твір Миколи Стецюна «Рапсодія для цимбал з оркестром» був присвятою Георгію Агратіні. Його виконували на Міжнародному конкурсі імені Гната Хоткевича. Тут зустрілися талант композитора, легенда виконавського мистецтва і невичерпна краса української музичної традиції. Виконували рапсодію і цього вечора, а солісткою стала лавреатка міжнародних конкурсів Наталія Лігоцька.
Наступна пісня «Тече вода каламутна» серед тих, які багато співають. Співали її в родині Наталії Николаїшин. Крім цього пані Наталя заспівала пісню «Сідит пташок на черешні».
А твір Володимира Зубицького «Коломийка La Vita» вийшов далеко за межі концертних залів, далеко за межі того жанру, в якому він з’явився. Цей твір перетворився на акт української культурної дипломатії. Він став переможцем міжнародного фестивалю у Словаччині. А Ірина Литвиненко відкрила новий вимір цього твору. Писали його для бандури-соло, а тепер це стало велике оркестрове полотно.
Далі торкнулися ще одного жанру народної музики, це була українська народна гаївка «Ой зацвіли фіалочки» – солістки Наталія Николаїшин, Іванна Пліш та Тетяна Гавриленко. А наступний твір міг би вже сказати і сам про себе. Це «Українська фантазія» Василя Попадюка.
Вечір став результатом співпраці багатьох українських митців – співаків, музикантів, аранжувальників. І заключний твір був подякою, присвятою, молитвою за всіх нас і, особливо, за українське військо. До участі у виконанні «Молитви за Україну» Миколи Лисенка та Олександра Кониського запросили всіх учасників концерту, а також старшу групу Великого дитячого хору Українського радіо.
Після завершення концерту ми мали можливість поспілкуватися з його учасницею, народної артисткою України, солісткою Національної опери України Наталію Николаїшин:
– Українська народна пісня посідає одне з чільних місць у моїй творчості, підкреслила пані Наталія. – Ще з дитинства я співала ці пісні. І все життя до мого репертуару потрапляли все нові й нові твори.
З Академічним оркестром народної та популярної музики Українського радіо співпрацюю дуже давно, ще зі студентських років. Тоді оркестр був під орудою Святослава Литвиненка, а тепер пана Михайла Пікульського. Маємо багато спільних планів щодо записів у фонди Українського радіо і концертів.
У цьому концерті я виконувала пісні дуже талановитого аранжувальника і композитора Андрія Шустя. І знані мною твори звучали зовсім по-іншому, з новими барвами. Робота була цікавою.
На підготовку до концерту було небагато часу. Але більшість пісень були мені знайомі і це полегшило роботу. А пісню «Сідит пташок на черешні» та лемківську «Колискову» виконувала вперше. Ці пісні вразили мене своїм колоритом і ритмами, а також чудовою обробкою. В обох творах відчувається атмосфера саме Західної України.
З Іванною Пліш та Тетяною Гавриленко разом заспівали українську народну гаївку «Ой зацвіли фіялочки». Ця пісня знайома мені ще з дитинства. А те, як ми її виконали, може стати, як на мене, хорошим початком нашої співпраці. Також вже відбулися записи трьох моїх пісень з цього концерту до фондів Українського радіо.
Є план зробити концерт з пісень на вірші Івана Франка. Також хочемо повторити концерт, присвячений творчості Олександра Білаша, який з великим успіхом пройшов у Будинку звукозапису Українського радіо.
А в планах Національної опери України постановка опери Моцарта «Чарівна флейта». Вчу партію Першої дами. Ця партія надзвичайно складна, віртуозна. У липні збираємося розпочати співанки. А в концерті до закриття театрального сезону разом з Сергієм Магерою виконуємо дует Одарки й Карася з опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».
Едуард Овчаренко
Світлини Едуарда МЕЖУЛА.
На фото 1,2 – «Зустріч епох»;
3,4 – «Музика нашої землі».