“Українська літературна газета”, ч. 12 (356), грудень 2023
Із життєвого досвіду споконвіків випливають свої переконання, на яких базуються звичаї, а на тих – забобони. Щодень трапляється якийсь таємничий збіг обставин, епізоди, у яких ніби-то задіяна магія. І на цьому будуються історії. Книжки.
Пропонуємо прочитати чотири письменницькі думки щодо забобонів у їхній діяльності. Як вони ставляться до таких «вірувань» та дивовиж, що трапляються у їхній творчості?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
“Не розказувати нікому ідею, бо хтось вкраде! Так думають деякі письменники, таке часом чую в якості поради – хоч особисто не вірю, що хтось може втілити мою ідею так добре, як я сама. Проте, я з тих дітей, що скручували дулю в кишені й носили шпильку від злого ока, тому про деякі речі – творчі плани, подробиці особистого життя тощо – волію мовчати публічно. Це здебільшого для того, щоб убезпечити себе від зайвих розмов, раптом не вийде, але елемент магічного мислення все одно присутній. Не слід показувати забагато щастя і успіху, щоб тобі не заздрили 🙂
Загалом я не забобонна. Але ніколи не передаю через поріг, іноді дивлюся в дзеркало, коли повертаюся додому за забутими речами, тричі стукаю по дереву або плюю через ліве плече. Ці речі запрограмовані в мені з дитинства, тож навіть культурологічна освіта, курси з етнографії та релігієзнавства дають збій, коли бачиш у кімнаті павука – і робиш усе можливе, щоб його, бідолашного, не вбили. Письменницьких забобон чи магічних ритуалів не маю, бо це вже новий культурний шар, не закладений моїм вихованням.
Зате вірю в чарівні збіги і пророчий дар письменників. Наприклад, після виходу «Мандрівного цирку сріблястої пані» читачка в Одесі знайшла «той самий, перший театр» неподалік описаних мною локацій. Я дуже здивувалася, адже мій кафе-шантан не мав справжніх прототипів. А в Харкові виявили відомого імпресаріо, чиє ім’я збігалося з вигаданим у книжці. Звісно, це можна трактувати дуже просто – я досліджую, відчуваю дух епохи й передбачаю можливі локації для популярних на той час закладів, моду на імена. Але як пояснити, що часто в книжках я прописую місця, у яких ніколи не бувала, а потім чарівним чином у них потрапляю, зовсім не плануючи? Так мене запросили на тренінг в Ізмір. Квитки на прямий літак були дуже дорогі, тож я діставалася поромом із грецьких островів – повторюючи шлях дівчат зі «Шпигунок з притулку “Артеміда”» з Греції до Туреччини”.
Наталія Довгопол, українська письменниця, працює в жанрі фантастики, історичної та пригодницької прози, співавторка спільноти “Фантастичні talk(s)”, лауреатка Державної премії імені М. В. Гоголя та відзнак конкурсів «Коронація слова», «Еспресо. Вибір читачів», «Топ БараБуки».
* * *
“О, я в цьому плані дуже практична. Нічого такого в мене насправді немає. Моя позиція в тому, що ми самі організовуємо своє натхнення та свої задуми працею й посидючістю. Муза в мене це не та особа, яка літає над нами та надихає на щось прекрасне, а така, як у Стівена Кінга, що сидить у підвалі й треба до неї спуститися. Вона над тобою стоїть і каже: “Ну що?! Дедлайн: вставай, працюй!”
Відповідно у мене немає ніяких забобонів. Я, якщо чесно, про це навіть ніколи й не думала. Я ділюся ідеями, обговорюю їх із колегами, бо це допомагає самій, буває, зрозуміти щось”.
Ольга Купріян, українська письменниця, літературна критикиня, літературознавиця, пише книжки для дітей, підлітків та дорослих, координаторка проєкту “BaraBooka. Простір української дитячої книги”.
* * *
“Я не вважаю це забобонами.
Я давно пересвідчився, що як казкар бачу інші світи. Наприклад, я точно вгадав дату весілля, яке взагалі не планувалося, передбачив Майдан і бачив домовика.
І знаю, що як з душею щось написати, то воно справджується. Перевірив уже багато разів.
Тому дуже обережно щось пишу чи розказую.Слово казкаря може змінити світ”.
Сашко Лірник (Олександр Власюк), казкар, автор дитячих книжкок, сценарист, актор, телеведучий, музикант, Заслужений працівник культури України.
* * *
“Зізнаюся, що я не дуже знаюся на загальних письменницьких забобонах. У мене є власні, деякі з них я вже зруйнувала для себе, а деякі – ще існують.
Перший забобон: «Ніколи не розповідати про свою книгу, поки вона не пройде всі етапи від написання до подання у видавництво». Тобто, коли я маю підписаний договір із видавцем – я починаю про неї сміливо розповідати.
З початком ведення публічного блогу я почала боротися із цим забобоном. Почала ділитися своїм процесом від зародження ідеї до її реалізації. Єдине, що ще залишилося у мене, – я не розповідаю про етап, коли починаю розсилати видавництвам. Для мене це, якщо можна так сказати, інтимний і священний момент.
Другий забобон: «Ніколи не розповідаю про пропозиції щодо видання книги, поки не підписано договір». Це випливає із попереднього пункту. Постійно відчуття, що ця пропозиція просто зникне.
Третій забобон: «Я повинна починати й закінчувати книгу у своєму рідному місті». Можливо, це варто віднести й до традицій. Та я всі свої книги починаю писати в Ковелі й ставлю фінальну крапку там же. Для мене це дуже важливо і має знаковість, що книга буде точно видана.
Четвертий забобон: «Парна кількість глав у книзі». Для мене парне число глав у моїй історії є відчуттям повноти та довершеності. Якщо раптом я виходжу на непарну кількість, отже, я десь помилилася або планую продовження.
П’ятий забобон: «Якщо працюєш над рукописом втомлена, отже, все вийде добре. А якщо вночі – то ще краще». Є деколи відчуття, що саме в такому стані й у такий час доби в мене найкраще виходить писати й сцени більш емоційні та глибші. При світлі дня у мене втрачається магія і я відчуваю, ніби мої тексти прісні.
Шостий забобон: «Тільки все по ДСТУ». 12 шрифт, Times New Roman, одинарний інтервал між рядками. Інакше – ніякого тексту не буде!
Та я намагаюся руйнувати власні забобони, оскільки, потрібно вірити у свої сили та відчувати свою творчість. Натхнення та комфорт – ось, що повинно бути головним у творчості. У моїй так точно”.
Юлія Кубай, українська письменниця, переможниця «Коронація слова»-2016 у номінації «Романи», авторка Телеграм-каналу «Комірчина письменника», співведуча подкасту для майбутніх письменників «Пішли писати».
Спілкувалася Олександра Заславець
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.