14 березня, в День добровольця, мою увагу привернула воєнізована реклама на одному із сітілайтів на проспекті Тараса Шевченка у Львові. В око впало словосполучення «Людяні командири», розміщене над світлиною групи старшин третього армійського корпусу на чолі з Андрієм Білецьким.
Від прочитаного відчув якийсь внутрішній дискомфорт. Що мав би означити цей напис – «людяні командири»? Виходить, що інші командири в ЗСУ, ймовірно, не зовсім людяні?..
Напередодні, 13 березня, відомий письменник і громадський діяч, багатолітній дослідник історії Визвольних змагань Роман Коваль, запросив мене взяти участь в презентації впорядкованої за його участю книги «Хоробре серце Олега Куцина» у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва ім. Романа Іваничука. Я радо пристав на таке запрошення. І не пошкодував.
Видання присвячене славної пам’яті командира добровольчого підрозділу «Карпатська Січ», Героя України – «Кума».
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
З 2014 року Олег Куцин створив, а затим очолив Окрему добровольчу чоту «Карпатська Січ». З 2022-го він командир 49-го Окремого стрілецького батальйону Сухопутних сил ЗСУ.
У книзі вміщено спогади побратимів, друзів та рідних про легендарного комбата – людину виняткової мужності та відваги, яка поклала своє життя на олтар боротьби за незалежність України.
Більш ніж промовисті назви деяких розділів: “Умів робити героями звичайних людей”, “Скеля українського націоналізму”, “Тільки військо може збудувати державу”, “Фермопіли комбата Куцина”, “Усе життя боровся за Українську державу та загинув у боротьбі за неї”…
«Хоробре серце Олега Куцина» – це розлогий документ про наше військо, яке відважно боронить Українську державу, про братерство, відповідальність і вибір, про тих, хто не відступає і не зраджує – ні в бою, ні в житті. Це теплі спогади про друга, воїна, люблячого сина, чоловіка, батька. «Батько не мав страху. Він людина честі» (Тарас Куцин, офіцер ЗСУ, син Олега Куцина).
Побратими комбата розповідають, що Олег Куцин дивовижним чином умів притягнути та об’єднати людей до однієї справи, був проникливим, компанійським. Недарма в «Карпатській Січі» воювали представники майже 50 національностей. Був добрим психологом, розумів підлеглих. Ті, хто його знав, байдужими до нього не залишалися. Таких командирів мало – він, завжди намагався бути там, де найважче.
То чи був Олег Куцин «людяним командиром»? Був. Однозначно. І їх багато в ЗСУ. Людяних та відважних.
Олег К. Романчук