Давні єгиптяни і греки надавали цифрам магічне значення. Цифра “3” (тернер 2+1 символізує жінку-“2” і чоловіка- “1”) має значення “розмноження”. Згідно з міфопоетичною традицією, життя вважалося породженням Логоса, Божої думки, що проявлялося у світлі і звуці. Українська мова зберігає давній образ народження людини на світ у назвах “дитя”, “дитина”, де санскрит “di” несе значення “світити”, “блискати”. Значення “розмноження” втілює також герб України Тризуб.
Герб України несе у собі космогонічну символіку. Середнє вістря Тризуба має значення “Зачаття-Плоду” (грецькою “κυεω” – нести зачаття, плід, перською “kiya” – рода, родити). Зліва вістря присвячене богині Місяця (Пречистій Діві), як богині молитви і моралі (Жовта барва), а вістря справа – богині Провідної зорі, Пресвятій Богородиці Пірогощі, богині вогню і хлібів, творцю блискавки, барви якої “сині” (“Слово о полку Ігоревім”) – барви державного прапора.
Що це так, читачі можуть звіритися на географічній мапі України. Там, де ріки з своїми допливами творять Тризуб, топоніміка має відповідну символіку. До таких природних символів відноситься Тризуб, який твориться рікою Дніпро і його допливами: зліва – ріка Прип’ять (назва означає “Настирно наглядаюча”, яка “рачить, або п’ятить очі” – про богиню Місяця Луну), справа – ріка Десна (індоєвропейське “desno” – правити, казати, вести, направляти – про богиню Провідної зорі).
Про магічне значення цифри “3” наші пращури знали не гірш єгиптян і греків, визначивши Тризубець герольдом-вісником української держави (“Herald” – герольд, вісник). Про факт шанування володаря Тризубця засвідчив Геродот: “Царські скіфи приносять пожертви ще й Посейдону”. Первісно Посейдон був покровителем землеробства і його знак – Тризуб – освячував розмноження в живій природі, в рослинному і тваринному світі. Значення “оповіщати” (бути “гарольдом-вісником”) має слово “яса” присутнє у назві міста “Пере-Яслав” (у Геродота – Гелон), а значення “Herald” має ім’я “Ясон”, яке тривалий час було популярним в Україні.
Українське ім’я Посейдона – Стрибог, а індоєвропейське “strie” /stri:/ означає “невтомно працювати” (до виснаження). Всяка праця це теж розмноження. У митрополита Іларіона так: “Спочатку – праця, потім – закон”.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Дослідники дохристиянського періоду історії України мають знати догматику отців християнізації, згідно з якою вся попередня історія країн і народів, які приймали християнську віру, мала стати забутою. Траплялись і винятки. Так, Карл Великий заборонив знищувати літописи. Відлунням цієї ж проблеми в Україні були розмови про Бібліотеку Ярослава Мудрого.
Отож, повернімось до символіки Тризуба невтомного-нетрудного Посейдона, функції якого в християнському вченні перейшли Івану Купалі – Хрестителю, а хрещення проводиться в купелі. Микола Гоголь назвав іменем “Іван” героя повісті “Страшна помста”, а його названого брата назвав Петром. Жадібний Петро вбиває Івана з малим сином і привласнює статки Івана собі – напрочуд правдивий історичний сюжет!
Згаданий епілог повісті “Страшна помста” дуже важливий, оскільки на протязі всієї своєї історії український народ не раз був змушений відновлювати свої сили. Ось чому важливо наголосити на функції “розмноження” національного герба України – Тризуба. Але репродуктивна сила герба не у тому, що хтось тримає його в руках, а у Вірі, в дотриманні засвоєних Заповідей Божих Адже ж, скільки би не збиралися сусіди на різні форуми, скільки б резолюцій про кволу демографічну ситуацію вони б не приймали, а репродуктивність не функціонуватиме, якщо генетика дівчини пам’ятає про вчинений нею гріх: здійснене вбивство в її утробі Зачаття. Гріх вбивства плоду невигойний, він успадковується народженими дітьми на їхньому генному рівні як “табу” на запліднення і переноситься на онуків. Таке “табу” постановою депутатів не відмінити. Життя людей тісно пов’язане з природою, а природа руйнується свавіллям людей, демографією агресії. Закони природи потрібно шанувати.
Земне життя безпосередньо пов’язане зі смертю і творить з нею суперечливу єдність. Це – віддзеркалення Вишнього Початку (Принципу). Все земне життя ототожнюється з серединою, де й відбувається “розмноження”. Оселя сім’ї вшановується Тризубом, а останній притулок людини на цвинтарі – Хрестом.
Українська назва землі – “Рода”, а столичний Київ – “Родень” (перське“kiya” – родюча). Київська земля, яка у Геродота названа на староірландській основі “to eks sam” – “Ексампаіс” (“Історія”, книга IV, §59), у зворотному перекладі на українську мову – “Роденська” (“pais” – земля, країна, держава). Київ-Родень і Роденська земля згідно з Вишнім Принципом займають в Україні “середину”, яка називається також “Житомир” (1240 рік) і цілком бездоганно могла б бути перекладена Геродотом на основі староірландської мови як “Ексампаіс”, а на гербі України її символізує середнє вістря – “Родо-Зачаттєвське” (Київське). В грецькій мові “κυεω” – нести зачаття, нести плід. Його, Зачаття, плекають Діва Чиста, як Богиня Молитви і Моралі (функція Церкви) і Пресвята Богородиця Пірогоща Державна (функція Держави). Сутність успішного розмноження не в постановах, а у дотриманні заповідей Логосу, Божої думки.
м. Відень, Австрія