Вітчизняним історикам і філологам необхідно більш уважно поставитися до свідчень Геродота про Україну, зокрема, переглянути свої уявлення про вжиті істориком назви земель та імена правителів.
Для прикладу, розглянемо тут значення назви землі між Південним Бугом і Дніпром, яку Геродот назвав “Ексампаіс” – “Ця ріка (“Гіпаніс” – Південний Буг – автор) пливе на межі скитів-орачів і алазонів. Річка (Синюха) і місцевість, що з неї вона випливає, названа скитами “Ексампаіс”, а греки її називають “Святі Дороги”, але назва “Ексампаіс”, не може бути перекладена таким чином. Цей переклад стосується Ольвії (“Oll via” – “Святопутна”, богиня Провідної зорі Гестія, або Табіті). Тут йдеться про Пресвяту Богородицю Пірогощу, яку скити вшановували найбільше, тому Пірогоща (“Вогнетворча”) названа “Пресвята”. Вірні переклади всіх автохтонних назв – необхідна умова вірного прочитання давньої омонімії України.
Що стосується назви “Ексампаіс”, то вона прочитується значенням “Київська”, оскільки староірландське “eks sam” означає “народжувати”, “родити”, як також перське “kiya” і грецьке “κυεω” мають аналогічне значення – “родити” (нести зачаття, нести плід). Назва “Київ” перекладається з перського “kiya” (родюча) і грецького “κυεω” значенням “Родень”, що й слугує основою назви “Ексампаіс” у Геродота. Таким чином Києву більше 2 500 років.
м.Відень, Австрія
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал