Приміщення на римській віллі Фуенте-Аламо, яке протягом десятиліть вважали святилищем бога Мітри, отримало нове тлумачення. Дослідники з Гранадського університету стверджують, що так звана «Кімната 10» насправді була приватною бібліотекою.
Якщо висновок підтвердиться, ідеться про найдавнішу задокументовану книгозбірню на Піренейському півострові та найвіддаленішу на захід таку споруду в усій Римській імперії. Як повідомляє techno.nv.ua, про це пише Arkeo News.
Розпізнати античні бібліотеки археологічно майже неможливо: сувої з папірусу чи пергаменту, а також дерев’яні полиці й шафи не переживають століть, тож ученим лишаються самі стіни та планування.
Щоб обійти цю перешкоду, дослідники застосували метод «граматики форм». Він аналізує не окрему деталь, а те, як елементи споруди поєднані між собою, і зіставляє їх зі стійкими схемами відомих римських бібліотек.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Збіг виявився промовистим. У приміщенні є апсида, прямокутні настінні ніші (імовірно, під полиці), менші напівкруглі заглиблення, подіум і суміжні кімнати для зберігання чи роботи. Поодинці жодна з цих ознак нічого не доводить, але разом вони відтворюють характерний образ простору для читання та демонстрації писемної культури. Попередня версія про святилище Мітри цій сукупності відповідає гірше.
Переатрибуція змінює й уявлення про мешканців вілли. Власна книгозбірня вимагала статків, місця та доступу до дорогих рукописів, а водночас слугувала знаком престижу: для римської еліти вченість важила не менше за мозаїки чи вишуканий посуд. Отже, письмова культура сягала не лише великих міст, а й заможних сільських маєтків на краю імперії.
За оцінкою Гранадського університету, Фуенте-Аламо зберігає чи не найповніші архітектурні рештки приватної бібліотеки після знаменитої Вілли папірусів у Геркуланумі, де вцілів сам фонд, але не будівля.
Автори припускають і зв’язок кімнати з так званим саркофагом Declamatio, знайденим у XIX столітті неподалік. На його рельєфі бородатий чоловік тримає сувій і кодекс, а постать нагадує господаря вілли з місцевої мозаїки. Прямих доказів цій гіпотезі поки немає.
Книжки Фуенте-Аламо, найпевніше, втрачено назавжди. Та приміщення, зведене, щоб їх берегти, вціліло.