Домініка Чекун: берегиня старовинного поліського співу

Домініка Чекун – жінка-феномен, берегиня автентики, виконавиця старовинного поліського співу. Вона – правічний жіночий архетип. Її голос став національним надбанням, адже в аудіоколекцію світової спадщини традиційної музики ЮНЕСКО занесені виконані саме нею пісні.

Попри численні державні відзнаки та світове визнання, жінка не має музичної освіти, а всю молодість пропрацювала дояркою у місцевому колгоспі. Та й власне популярність до неї прийшла вже у досить зрілому віці.

Домініка Чекун народилася у Старих Конях, що у Вараському районі Рівненщини, 15 серпня 1936 року. Тут жінка створила сім’ю та розпочала свій трудовий стаж дояркою в місцевому колгоспі. А оскільки роботу поєднувала із захопленням співами, то у 1984 році організувала аматорський фольклорний колектив «Старі Коні».

Скільки себе пам’ятає, каже жінка, стільки й співає.

«Помню було мені років шість. Баба моя йшла на весілля, а я попросила, то вона й мене взяла. Нас, дітей, всадили на піч дивитись те весілля. Ввечері, як вже конец був і музиканти вже не співали, жінка котрась завела пісню. Вона мені так понравилась, шо я прийшла до хати, лігла, никому ничого не кажу, а сама собі ту пісню повторюю. За ніч вивчила всю! Люблю я колишні пісні», – резюмує поліська знаменитість і за мить вже заводить ту саму пісню з весілля:

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Ой, добраноч усім на ноч.

Де я буду ночувати?

За ворітьми зелен явор – 

там я буду козака ждати.

Ой, чи явор, чи не явор,

зеленая яворина.

Помиж трома козаками

да є одна моя мила.

Ой, чи мила, чи не мила,

напій коня вороного,

напій коня вороного

ще й козака молодого.

Ой, рада б я напоїти

тебе, коник вороненький.

Просю тебе не зрадять мене,

козаченько молоденький!

Домініка Чекун зізнається, що спів то її віддушина:

«Коли не було войни, ми на дворі сідали і спивали, а люди сходились, слухали. Як на весілля, приходили на нас дивитись. А зараз хіба хтось в гості прийде, то в хаті можу поспівати. Телевізора мало включаю, бо там все войну показують, а я переживаю. То лучче (краще. – ред.) сяду на койци (ліжку. – ред.) і співаю свої пісні: одну, другу. Ну, а шо ж буду робити? Без пісні важко».

Спеціальної музичної освіти Домініка Чекун не має. Попри те, що свого часу їй пропонували навчатись у хорі Верьовки, але через юний вік і, можливо, іще з якихось причин, матір не відпустила Домініку їхати на ті навчання, це її тоді не зупинило.

Вона продовжувала співати. Як губка вона вбирала в себе всі мотиви та пісні, які чула від бабусі, батька, матері і співочих односельців.

Про те, як живеться нині поліській бабусі, у кого вона вчилась співати та кому зуміла передати своє унікальне вміння – читайте у ексклюзивному репортажі.

history.rayon.in.ua