Домініка Чекун – жінка-феномен, берегиня автентики, виконавиця старовинного поліського співу. Вона – правічний жіночий архетип. Її голос став національним надбанням, адже в аудіоколекцію світової спадщини традиційної музики ЮНЕСКО занесені виконані саме нею пісні.
Попри численні державні відзнаки та світове визнання, жінка не має музичної освіти, а всю молодість пропрацювала дояркою у місцевому колгоспі. Та й власне популярність до неї прийшла вже у досить зрілому віці.
Домініка Чекун народилася у Старих Конях, що у Вараському районі Рівненщини, 15 серпня 1936 року. Тут жінка створила сім’ю та розпочала свій трудовий стаж дояркою в місцевому колгоспі. А оскільки роботу поєднувала із захопленням співами, то у 1984 році організувала аматорський фольклорний колектив «Старі Коні».
Скільки себе пам’ятає, каже жінка, стільки й співає.
«Помню було мені років шість. Баба моя йшла на весілля, а я попросила, то вона й мене взяла. Нас, дітей, всадили на піч дивитись те весілля. Ввечері, як вже конец був і музиканти вже не співали, жінка котрась завела пісню. Вона мені так понравилась, шо я прийшла до хати, лігла, никому ничого не кажу, а сама собі ту пісню повторюю. За ніч вивчила всю! Люблю я колишні пісні», – резюмує поліська знаменитість і за мить вже заводить ту саму пісню з весілля:
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Ой, добраноч усім на ноч.
Де я буду ночувати?
За ворітьми зелен явор –
там я буду козака ждати.
Ой, чи явор, чи не явор,
зеленая яворина.
Помиж трома козаками
да є одна моя мила.
Ой, чи мила, чи не мила,
напій коня вороного,
напій коня вороного
ще й козака молодого.
Ой, рада б я напоїти
тебе, коник вороненький.
Просю тебе не зрадять мене,
козаченько молоденький!
Домініка Чекун зізнається, що спів то її віддушина:
«Коли не було войни, ми на дворі сідали і спивали, а люди сходились, слухали. Як на весілля, приходили на нас дивитись. А зараз хіба хтось в гості прийде, то в хаті можу поспівати. Телевізора мало включаю, бо там все войну показують, а я переживаю. То лучче (краще. – ред.) сяду на койци (ліжку. – ред.) і співаю свої пісні: одну, другу. Ну, а шо ж буду робити? Без пісні важко».
Спеціальної музичної освіти Домініка Чекун не має. Попри те, що свого часу їй пропонували навчатись у хорі Верьовки, але через юний вік і, можливо, іще з якихось причин, матір не відпустила Домініку їхати на ті навчання, це її тоді не зупинило.
Вона продовжувала співати. Як губка вона вбирала в себе всі мотиви та пісні, які чула від бабусі, батька, матері і співочих односельців.
Про те, як живеться нині поліській бабусі, у кого вона вчилась співати та кому зуміла передати своє унікальне вміння – читайте у ексклюзивному репортажі.