Микола Степанович Вінграновський (7 листопада 1936, Первомайськ, Одеська область — 26 травня 2004, Київ ) — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет. Лавреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1984). Перший президент Українського ПЕН-клубу.
***
Осіннє марева тремтіння
і Вінграновський, як видіння,
над бур’янами виника
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
і перед себе на руках
несе врочисто жовті дині,
весь в реп’яхах, в росі, гудінні
сліпучих ос, які над ним
рояться німбом золотим.
Владика степу! Навпростець
простує зібраним баштаном
і, наближаючись, росте
плечима, усмішкою, станом
і розсіває навкруги
очей петрові батоги…
А вже на плині жовті тіні,
і наші поплавки спокійні,
і підглядає з казанка
більмасте око судака,
як розсідаємсь на сіні
над килимком, як за столом,
де скиба кавуна – ребром
і так гостинно пахнуть дині,
що гріх не випити вина
під вічну пісню цвіркуна
за світ оцей, що як на плині,
спливає маревом осіннім,
за риболовлю і за дині,
потрійну юшку золоту,
і за співучу марноту,
що зимуватиме у сіні.
Листок вербовий над наметом
тремтить, відчувши переліт,
але таким спокійним світ
стоїть за спиною поета,
хоч рання осінь крадькома
уже підкралась і до нього,
владики степу, у якого
не тільки скіпетра нема,
а навіть пальця вказівного.
Леонід Талалай
Микола Вінграновський і Леонід Талалай