Щороку 12 січня в Україні згадують тих, хто за політичні переконання та прагнення до свободи потрапляв за ґрати радянських та сучасних репресивних режимів. Ця дата була обрана на честь масових арештів діячів національно-демократичного руху у 1972 році.
Святкування Різдва. Василь Стус, Ірина Калинець, Марія й Ганна Садовські, Михайло Горинь. Львів, 1 січня 1972 року. Фото: Радіо Свобода
День українського політв’язня відзначається з 1975 року з ініціативи В’ячеслава Чорновола та інших дисидентів. Дату 12 січня обрали невипадково: саме цього дня 1972 року у Києві та Львові розпочалася “друга хвиля” арештів української інтелігенції, яка поклала край руху шістдесятників. За кілька днів були заарештовані Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець та інші.
Майже всім присудили сім років ув’язнення та п’ять років заслання за “антирадянську агітацію і пропаганду”. Найнебезпечніших для режиму відправляли до психіатричних лікарень. Загалом українські правозахисники-дисиденти провели в радянських таборах, колоніях та психіатричних закладах понад 550 років сукупно. Не всім вдалося дочекатися звільнення: у таборах загинули Василь Стус, Валерій Марченко, Олекса Тихий, Юрій Литвин.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Сьогодні День українського політв’язня нагадує також про сучасних громадян, утримуваних у заручниках російським режимом. Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року Росія продовжує переслідувати українців на окупованих територіях, порушуючи їхні права та свободи. За даними представництва Президента в АР Крим, станом на зараз незаконно ув’язнені щонайменше 218 осіб, серед яких 132 — кримські татари.
Історія радянських політв’язнів і сучасних заручників показує, що переслідування за переконання залишаються реальністю. День українського політв’язня стає щороку приводом згадати про тих, хто постраждав за прагнення бути вільним та захищати права людини.