19 грудня виповнилося 105 років від дня народження українського генія перекладу – Миколи Лукаша (1919-1988).
“Микола Олексійович Лукаш був геній. Таких постатей, як Микола Лукаш, я не знаю в жодній нації світу, включно з єврейською нацією. Він був геній, він був український геній. Мені пощастило: це була найближча мені людина в Україні”, – сказав Мойсей Фішбейн про свого вчителя.
Маючи неймовірне відчуття слова і лінгвістичний талант, Микола Лукаш з легкістю міг стати письменником.
Блискучий поет і лінгвіст, знавець майже 20 мов, геніальний митець, який у радянські часи подарував українському читачеві понад 1000 видатних творів світової літератури від 100 авторів. Тричі Лукаша висували на здобуття Шевченківської премії і тричі його кандидатуру відхиляли.
“Микола Лукаш випередив свій час. Це був не лише поліглот, який знав близько 20 мов і блискуче перекладав світових класиків. Лукаш – це інтелектуал, це геній, якого не мала жодна нація. І це при тому, що він народився 1919 року – у час війни, розрухи й фактично в переддень найстрашнішого у світі голодомору, який визнано геноцидом українського народу. Та навіть такі життєві обставини не завадили йому самовдосконалюватися та дуже багато читати. До Лукаша світову літературу зазвичай перекладали з російських текстів-перекладів. Натомість Микола Олексійович перекладав лише оригінали. Причому найскладніші. І це був не науковий переклад, а колоритний, адаптований, поетичний.”, – Сергій Дзюба, письменник, перекладач.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Живі, яскраві й неповторні переклади вершин світової поезії забезпечили б їхньому автору світову славу в будь-якій вільній країні.
Неймовірно, але Лукаш переклав “Декамерон” Джованні Боккаччо слово в слово, так, що навіть зберіг синтаксис автора, що просто немислимо. Попри це, це найбільш бароковий текст, для перекладу якого перекладач відреставрував українську мову епохи, в якій жив і творив Боккаччо. Лукаш, для того, щоб достеменно відтворити епоху, реконструював ту українську, яка існувала синхронно з італійським першоджерелом.
“Після виходу “Декамерону” вся українська література розділилася на долукашівську і післялукашівську. Усі українські письменники почали писати інакше, журналісти почали писати інакше, коли побачили справжню українську мову, яку відтворив сам із себе Микола Лукаш. Я не знаю, чи існує у світі людина, якій з небуття вдалося повернути мову, яку всі вважали мертвою.”, – писав Богдан Жолдак.
У 2018 р. у видавництві “Дух і літера” вийшла чудова книга Богдана Жолдака “Під зіркою Лукаша”. Книга тим цінніша, що її автор і його родина добре знали Миколу Лукаша, змалку зростав поруч з ним. Як писав у книзі Богдан Жолдак, Микола Лукаш був дуже веселою людиною, людиною-феєрверком, говорив завжди з дотепами. Прочитавши цю книгу, ви відкриєте для себе до болю мало знаного в Україні генія – Миколу Лукаша.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
До радості (нині гімн Європейського Союзу)
Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.
Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.
Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.