Народився 1981 року в Тернополі. Закінчив Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка. У 2007-2011 роках працював у тому ж університеті. 2009 року заснував видавництво “Крок”.
Автор книг “Імовірність” (1999), “юрійзавадський” (2003, 2005, 2008), “Ротврот/Bocaaboca” (у співавторстві з Андрієм Антоновським, 2010). Співукладач багатьох перекладних видань, антологій, публікувався в українській і закордонній періодиці як поет, перекладач, критик. Разом із австралійським поетом Лесом Віксом 2011 року уклав антологію “AU/UA: Сучасна поезія Австралії та України”, яка поширюється як цифрова книга.
Юрію, видавництво «Крок» минулоріч на Форумі видавців у Львові представило цілу низку художніх видань. Розкажи, будь ласка, про найцікавіші книжкові новинки…
Для мене, як і для моїх співробітників, видавництво стало кроком назустріч самим собі. Ми зосередилися на поезії, українській і перекладеній українською мовою. Багато авторів довірили нашому видавнцитву свої перші поетичні книги, а це велика відповідальність. Молоді поети з Тернополя, Ужгорода, Львова видали в нас свої книги. Серед авторів, які особливо запам’яталися, Мар’яна Максим’як з книгою “Люди”, Валентин Кузан і “Щось”, книги літстудії “87”, наприклад, Юля Бабак з книгою “Озії”. Багато зусиль ми доклали до створення перекладних видань. Цього року вийшли антології “Капсула” (переклади з каталонської), “Храми над хмарами” (з грузинської), “18 поетів із Гетеборга” (зі шведської), книги Пйотра Мачєжиньскі “Тьфу, тьфу” (переклад з польської) та Леса Вікса “Тіні читання” (з англійської). Завдяки співпраці з австралійським поетом Лесом Віксом ми зреалізували проект “AU/UA: Сучасна поезія Австралії та України”, її можна завантажити як цифрову книгу. Головні книги, які ми запропонували відвідувачам нашого стенду, були поетичними. Поезія – цікава. Поезія – сильна. Поезія – прибуткова.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Тобто будь-який молодий автор може запропонувати свій рукопис до друку?
Так, ми чекаємо на пропозиції, запити, замовлення. Ми неодноразово говорили про можливість співпраці з молодими авторами, і багато зацікавлених звернулися до нас зі своїми книгами. Кілька проектів ми вже реалізували, щось переросло у дружбу і постійну співпрацю. Літератори пересвідчилися, що ми готові до найбожевільніших видавничих проектів. Надзвичайно цікаво нам було працювати над альманахом Літньої літературної школи. Це чудова спільнота творчих людей, які роблять надзвичайно важливу й потрібну роботу. Молода українська культура багата, емоційна, хоча й надалі підпільна.
А як щодо перекладної поезії? Чи має вона перспективи на українському книжковому ринку?
Якщо це цікаво мені, то й може зацікавити інших. І відомі приклади, коли перекладна поезія багато що змінювала в літературі, яка її абсорбувала. Одна книга може змінити обличчя літератури. Для мене гігантським відкриттям стала шведська поезія в перекладах Лева Грицюка. Ймовірно, вона відкриється ще комусь, і це буде початком нового стилю, нового бачення поезії взагалі, яке сформує абсолютно іншу поезію українською мовою. Поезія через переклад стає брамою до іншої культури; поезія є піґулкою від обмеженості.
Чи можна говорити про нову генерацію української школи перекладу?
Я б із більшою радістю говорив про нову ґенерацію українців, які говорять всіма мовами світу ))). Переклад – це завжди паскудство, але ми мусимо часом це робити. Гарний переклад – це інший гарний твір, наче трамплін до ориґінального твору, по який мусиш сягнути, якщо хочеш дізнатися правду про текст. Це як дехто не любить Пабло Неруду українською, але захоплюється в російській інтерпретації. Коли я побачив підрядковий переклад і поряд ориґінал – я закохався в його поезію ще раз, пройшовши криві дороги різномовних перекладів. Неруда прекрасний, і бодай би їм, перекладачам… Інша справа, що зараз є багато молодих талановитих перекладачів, і вони творять важливий відлам культури, і через них українська культура зможе говорити з рештою світу.
Яка доля літературної студії «87»?
Доля її гірка, тобто літстудія “87” надалі існує. От котроїсь суботу в жовтні ми о п’ятій ранку йдемо на дах певного будинку всі разом читати вірші та записувати все на відео. Якщо люди здатні на таке божевілля, то, гадаю, поезія ще комусь потрібна у цьому триклятущому світі краваток і посвідчень. Автори літстудії видали вже п’ять одноосібних книг та одну спільну антол
огію. Вже от-от вийде наступна антологія 87, яка повинна роздерти тишу тернопільської богеми.
А що нового читач може чекати власне від тебе?
Ооох, не знаю. В мене кілька проектів наразі. Один – отруйна книга “Хлор” у співпраці з Андрієм Антоновським. Інший – продовження роботи з гуртом “ZSUF” і запис наступних треків їхньої музики і моєї фонетичної поезії. Плюс – вихід моєї великої книги. А ще – мабуть, зникну з преси як особа, в якої беруть інтерв’ю, бо маю намір справедливо вимагати гонорару за свої слова )).
І насамкінець побажання читачам від Юрія Завадського.
Бажаю всім попуститися, як кажуть наші станіславівські колеги. Не шукайте собі проблем на голову, і не шукайте господаря на свою свободу. Страх? – Так, страх існує для того, аби на нього не зважати.
Записала Наталя ПАСІЧНИК