Януш Леон ВИШНЕВСЬКИЙ: «Наука – це моя жінка, а література – коханка»

118

На запрошення
Польського Інституту у Києві Януш Леон Вишневський відвідав Україну вже
вчетверте. Цього разу пан Януш приїхав до столиці на ІІІ Міжнародний Фестиваль
«Книжковий Арсенал». Скориставшись цією нагодою, Польський центр Інституту
філології 24 травня організував зустріч студентів із письменником у залі
Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича КНУ імені Тараса Шевченка. Модерувала
зустріч і ставила запитання знаному в Україні польському прозаїку Тетяна Чужа,
к.філол.н., асистент кафедри полоністики Інституту філології та перекладач книг
Януша Леона Вишневського на українську.

У ваших книгах багато
наукових фактів. Це спосіб популяризації знань?

Я не перестаю бути науковцем, коли пишу романи. Це моя
професія, тому вношу наукові факти у свої книги, починаючи ще з «Самотності у
мережі». Взагалі я рухаюся у двох світах – науки і творчості, де наука – це моя
жінка, а література – коханка. Тому не дивно, що в моїх романах поєднуються два
світи, підтверджуючи, що науковці теж вміють кохати та передавати емоції.

 

Ви пишете в різних
жанрових формах. Як ви їх обираєте?

Я не гуманітарій, тому взагалі не розуміюся на жанрах. Читаю
газети і вже звідти дізнаюся про жанри моїх книг, визначені філологами. Я не
прив’язуюся до форми, а просто передаю історії, від чого отримую багато
задоволення. Найбільше люблю форму оповідань.

 

Ви приїхали до
України не лише на «Книжковий арсенал», а й презентувати свою нову книгу.
Розкажіть про неї.

По-перше, довелося докласти багато зусиль, аби ця книга
вийшла спершу в українському перекладі, а не російському. І це вдалося, зокрема
завдяки вашій перекладачці Тетяні Чужій, з якою співпрацюю вже не перший рік.
Головна героїня «На face із сином» – прототип моєї матері, про сексуальне життя
якої я й розповідаю.

 

Книга «На face із
сином» містить чимало гостросоціальної проблематики: статус жінки у
суспільстві, політика, релігія. Чим це спричинено?

У моїх книгах багато історії, а от про політику я намагаюся
не писати. Ще в дитинстві батько мені казав: якщо не вчитимуся, то стану
політиком. Я злякався й зробив все, аби цього не трапилося. Тепер, як бачите, я
двічі доктор наук – інформатики і хімії.

Релігія – це теж певна політика, тому релігійної теми я
також намагаюся уникати. Книга «На face із сином» написана в сюрреалістичному
ключі. У ній я описую польсько-німецькі відносини, які відчув на собі, живучи
вдома (мати довгий час жила у Німеччині). Книга описує сексуальне життя матері,
а воно – з релігійної точки зору – є неприпустимим. Тому тема релігії подекуди
все ж випливає.

 

У книзі «На face із
сином» головна героїня – ваша мати – хоче, аби головний герой потрапив у пекло.
Чи боїтеся ви пекла?

Я не боюся потрапити до пекла, бо знаю, хто на мене там
чекає – моя мати. І взагалі, пекло – це дуже цікаве місце, де можна зустрітися
з визначними особистостями. Наприклад, у книзі моя мати хоче, аби її син
побачився з Гітлером, Фройдом, Єсєніним, які, як і всі генії, потрапили в
пекло.

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!