Яна ДУБИНЯНСЬКА: "Фантастика – це література, яка допускає елемент дива"

103

Народилася 21 серпня
1975 року у Феодосії. Закінчила Кримське художнє училище і Київський інститут
журналістики. Живе в Києві, працює у сфері журналістики. Має трьох дітей.

Авторка десяти
романів, численних повістей і оповідань, друкується в Україні й Росії,
публіковалася англійською в США. Лавреатка літературних премій «Смолоскип»,
«Портал», «Русская премия», особистої премії Бориса Стругацького «Бронзовая
улитка» тощо.

 

Яно, у статті
«Українська фантастика: ми є!» Тимур Литовченко пише про мовну проблему
вітчизняної фантастики…

Мовна проблема – вона, як біда, ніколи не ходить одна. Коли
у письменника (зрештою, це не тільки письменників стосується, і вже точно не
лише фантастів) є купа інших проблем – професійних, творчих, іноді й особистих
– до них неодмінно додається ще й мовна. А разом з нею – купа спекуляцій.
Приміром, коли письменник починає вимагати до себе окремої уваги через сам факт
використання ним тієї чи іншої мови.

Звичайно, є ринкова ситуація, певною мірою зав’язана на
мову, але ця ситуація постійно змінюється, і сьогодні говорити, що російська
мова комерційна, а українська – ознака справжнього патріота, як мінімум,
безмежно наївно. Успіх Тимура Литовченка на минулорічній «Коронації слова»
доводить, що якраз він на цьому розуміється добре.

Мова – це інструмент письменника, і не більше. Хоча,
звичайно, і не менше.

 

У чому полягає
різниця між фантастикою та фентезі?

Я нещодавно чула геніальне пояснення від продавчині однієї
книгарні! «Фентезі – це про таких чарівних тварин, а коли складніше – це
фантастика».

Насправді фантастика – широке, родове поняття, а фентезі –
один із її видів. Головна ознака фентезі – творення інших світів, з їхньою
історією, гео­графією, міфологією, магією тощо. Хоча, скажімо, міська фентезі,
навпаки, додає магічний елемент до нашого звичайного світу. Те ж саме, до речі,
робить і магічний реалізм – отже, жанрові кордони дуже і дуже хисткі.

Ви, швидше за все, мали на увазі класичну наукову
фантастику, дотичну до науково-популярної літератури, але я дуже проти такої
підміни понять. Фантастика – це література, яка допускає елемент дива. Власне,
це майже вся хороша література.

 

Наші видавництва
зацікавлені у публікації фантастики?

Наші видавництва дуже бояться конкуренції на цьому полі з
російськими. Хоч і в Росії теж не все так просто: ринкову нішу нині зайняла
«проектна» фантастика (коли багато різних авторів пишуть книжки, скажімо, за
мотивами комп’ютерної гри – наприклад, серія «С.Т.А.Л.К.Е.Р»). Оригінальну
авторську фантастику російською сьогодні видати не легше, ніж українською.

Цікаво, що в межах СНД це роблять переважно наші
співвітчизники: зокрема, луганське видавництво «Шико», московське «Снежный
ком-М», один із співзасновників якого – донеччанин. А нещодавно в Києві був
запущений дуже цікавий видавничий проект «Ruthenia Phantastica» (за ініціативою
новоствореного громадського об’єднання ВОЛФ – Всеукраїнське об’єднання
любителів фантастики). Вже вийшла перша збірка «Фантастика.UA», до речі,
двомовна.

І ще багато фантастики, яка виходить за суто жанрові межі, в
Росії тепер видають без грифу «фантастика» – просто як хорошу прозу. А в
Україні це давня й поширена практика. Чи не половина всієї прози, що видається
в Україні, – тою чи іншою мірою фантастика.

 

А чи існують в
Україні спеціалізовані часописи фантастики?

Є, хоча не надто «тиражні», і роблять їх ентузіасти.
«Український фантастичний оглядач (УФО)», «РБЖ–Азимут» в Одесі, «Порог» у
Кіровограді (цей журнал, щоправда, знав набагато кращі часи). В електронному
вигляді виходить двомовна «Реальность фантастики», яка декілька років поспіль
була одним з трьох основних фантастичних журналів в СНД, і ВОЛФ обіцяє
незабаром відродити паперову версію журналу.

 

Українська фантастика
може конкурувати зі світовою?

Кілька років тому Марину і Сергія Дяченків було визнано
найкращими фантастами Європи на Євроконі в Глазго, наступного року цю ж
нагороду здобули Генрі Лайон Олді. Наскільки мені відомо, твори Дяченків нині
перекладені кількома європейськими мовами, йдеться і про видання у США. Ось тут
з’являється принаймні поле для конкретних розмов про конкурентоспроможність. Бо
заяви, що наші найкращі, тільки ніхто про це не знає, мені не близькі.

 

Над чим Ви зараз
працюєте?

Саме зараз дописую веселу повість про боністів –
колекціонерів паперових грошей, дія відбувається у 90-х, коли на грошових
одиницях були зав’язані глобальні суспільні зміни. Треба пояснювати, що це
абсолютно фантастичний сюжет? А незабаром у Росії вийде мій роман «Сад камней»
(до того перша частина друкувалася в журналі «Новый мир»). Про жінку-режисера,
знервовану і зневірену, яка тікає від усіх й опиняється в дуже дивному місці,
поселенні посеред лісу, де з нею починають траплятися химерні речі…

 

І насамкінець
побажання читачам від Яни Дубинянської.

Читайте хороші книжки і будьте щасливі!

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!