Міхал Фішер детально описав усі події від російського наступу на Київ до українського контрнаступу на сході і півдні.
30 листопада 2022 року у Польщі вийшла книга Міхала Фішера «Війна в Україні». Polityka поспілкувалась з автором книги і Foreign Ukraine пропонує ознайомитись з цим інтерв’ю.
Polityka: Вашу книгу «Війна в Україні» можна придбати з 30 листопада. Про що ця книга?
Міхал Фішер: Про війну в Україні: від російського наступу на Київ до українського контрнаступу на сході і півдні. Тобто це детальний опис усіх подій, що відбулися у цей період. Також надані оцінки дій обох сторін конфлікту.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Polityka: Як створювалася ця книга? Це компіляція ваших текстів, опублікованих у виданні Polityka?
Міхал Фішер: Це не компіляція, хоча я використовував уривки з деяких статей. Книга була переписана, має свою дію та оповідь. Навіть постійні читачі моїх текстів знайдуть деякі новинки. «Війна в Україні» писалася здебільшого вночі, тому що вдень я був зайнятий щоденними репортажами. Ті самі події, які я описав у «гарячих» статтях, переписані для книги з урахуванням останніх фактів. Також було вдосконалено багато елементів.
Polityka: Наразі створено понад 280 епізодів вашого репортажу. Ви пишете їх щодня. Чи означає це, що ви не мали вихідних понад дев’ять місяців?
Міхал Фішер: Жодного дня, але мене це не дуже хвилює, тому що я люблю свою роботу. Я відмовився від вихідних задовго до того, як почалася війна, тому що я вже був зайнятий багатьма справами, наприклад, писав для Групи військових досліджень і аналізу або читав лекції в Collegium Civitas.
Polityka: Як виглядає Ваш день? З самого ранку стежете за новинами на війні?
Міхал Фішер: Усе вірно, як тільки я прокидаюся, я підходжу до комп’ютера і переглядаю новини в Інтернеті. Мене це дуже цікавить, оскільки я переконаний: якщо цю війну програє Україна, то через деякий час у нас, поляків, буде проблема з Росією.
Polityka: Як Ви почали писати книгу? Де ви шукаєте матеріали?
Міхал Фішер: Я використовую кілька веб-сайтів, які надають найкращу інформацію. Також перевіряю їх самостійно, порівнюю окремі повідомлення в різних джерелах. Мені дуже допомагає мій син Яцек, який уже кілька місяців є співавтором статей.
Polityka: Ви коли-небудь відмовлялися від інформації через те, що її не можна було перевірити?
Міхал Фішер: О, багато разів. Я відмовляюся від будь-якого репортажу, який не був підтверджений і не вписується в те, що можна очікувати від перебігу цієї війни.
Polityka: Яке найбільше лайно про російсько-українську війну ви читали?
Міхал Фішер: В інформаційному просторі стільки нісенітниці, що кожному знайдеться. Хоча мене особисто найбільше смішать ідіотські конспірологічні теорії про те, що… війни немає. Крім того, це думки авторів, які постійно повідомляють, що Україна ось-ось програє цю війну. Хоча цей наратив мені сподобався в перші тижні війни, коли я сам не давав Україні багато часу, щоб захиститися від такої супердержави, як Росія.
Polityka: В одному з інтерв’ю ви зізналися, що маєте синдром Аспергера. Як це впливає на вашу роботу?
Міхал Фішер: Симптомами цієї хвороби є те, що людина віддає перевагу жорсткому ритму дня, має свої ритуали і якщо раптом щось порушує цей ритм, навіть телефонний дзвінок з проханням про термінову статтю, то все раптом руйнується. Я ненавиджу непередбачені події, які змінюють мої плани. Це по-перше. По-друге, як тільки я зосереджуюсь на роботі, я забуваю про Божий світ. Під час роботи над текстом може спалахнути квартира, і я, напевно, цього не побачу.
Polityka: У минулому ви були військовим льотчиком. Ви сумуєте за цим?
Міхал Фішер: Не особливо. Я дуже ціную цей етап свого життя, вважаю, що він дав мені дуже багато повчального, але з часом він став одноманітним. До того ж, хоч за своє життя я налітав не так багато, близько тисячі годин, я розумів, що це не шлях серйозного розвитку. Я точно не міг бути пілотом-зв’язківцем і тисячу разів долати маршрут Варшава-Париж і назад. Мені більше подобається вивчати нове, здобувати знання та ділитися ними, ніж летіти на полігон, скидати чергову бомбу та спостерігати за вибухами. Можливо, це ще й вікова річ. Сьогодні я, мабуть, не наважився б на те, що робив у молодості, коли здавалося, що весь світ належить мені. Я радий, що зміг це відчути, і водночас радий, що це позаду.
Polityka: Що б ви робили, якби війна перенеслася у Польщу? Це взагалі можливо?
Міхал Фішер: У мене великі труднощі з пересуванням, але я все одно пішов би в армію. Можливо, мої навички знайшли б застосування навіть у кадровій чи аналітичній сфері. Зауважимо, що хоча війна триває на українській території, Путін воює й проти всього НАТО. На мою думку, якщо його зараз не зупинити, то під загрозою буде і Польща.
Polityka: Ви з сином Яцеком вже деякий час пишете разом. Як ви розподіляєте обов’язки?
Міхал Фішер: Як я вже сказав, Яцек є неймовірно цінною підтримкою — він шукає теми, скидає матеріали, аналізує та ділиться унікальними ідеями. Сподіваюся, колись я повністю передам йому естафету і він сам писатиме статті.
Polityka: Як почалася ваша співпраця?
Міхал Фішер: Яцек із самого початку був дуже зацікавлений цією війною, адже його супутниця життя – українка. Він телефонував мені, розповідав, що відбувається на фронті, і врешті-решт я сказав, щоб він написав мені. Яцек щодня працює на залізниці, він фахівець з обслуговування рухомого складу, але, окрім цього, він також працює з групою військових досліджень та аналізу, і хто знає, можливо, з часом він вирішить повністю зайнятися письменницькою діяльністю. Тим паче, що він має неймовірний потенціал і бездоганний стиль.
Polityka: Ваші тексти надихають читача ефективністю та героїчністю українських дій. Ви явно більш критично пишете про росіян та їхні дії. Чому так відбувається?
Міхал Фішер: Від росіян ми очікували набагато більшого. Хоча ми усвідомлювали, що це армія, яка зосереджена більше на кількості, ніж на якості, мусимо визнати, що майже всі помилялися у своїх оцінках. Російська армія побудована на брехні, корупції та пропаганді. Ми навіть схилялися до думки, що через тиждень українська армія перейде на бік ворога. І це було несподіванкою не тільки для нас. Я боюся росіян і того, що вони можуть зробити з Європою. Я не приховую, що хотів би перемоги України. Я намагаюся бути об’єктивним, але справа в тому, що Росія сама надає багато аргументів для критики, тому що вона страшенно неефективна. Насправді, їй вдається вести цю війну лише завдяки кількості солдатів, і це не має нічого спільного з їх якістю. Подібне було під час Другої світової війни. Для мене це щось неймовірне – гине 100 тисяч людей, а більшості росіян це взагалі байдуже. Уявіть собі, що багатьох із них війна в Україні взагалі не цікавить. У них є свої проблеми, вони займаються побутовими справами, і те, що їхні співгромадяни гинуть десь на заході, їх взагалі не турбує.
Polityka: Чи може ваше ставлення змінитися? Що мало б статися?
Міхал Фішер: На даний момент моя симпатія чи її відсутність до України не має значення, оскільки я усвідомлюю, що вона бореться за всю Європу, і тому ви повинні її підтримувати. Але щодо росіян я сумніваюся, що може щось змінитися, оскільки 100 років виховання суспільства в умовах повної відсутності емпатії та розуміння чужих міркувань вже зробили свою справу. Я не думаю, що це принципово зла нація, просто жорстоко індоктринована. Щоб її змінити, наприклад, за прикладом повоєнної Німеччини, знадобляться десятиліття.
Polityka: Ви згадали про російські помилки. Якби вам довелося назвати одну, найбільшу, що б це було?
Міхал Фішер: Те, що вони взагалі напали на Україну. Крім того, помилок було багато. Майже всі вони є наслідком посередності армії, всеохоплюючої корупції в її лавах, неповаги до військової техніки і, насамперед, до самих солдатів. У підсумку, вся ця армія, а власне держава, не з картону, а з якогось цигаркового паперу. З іншого боку, як я вже зазначав, вони мають величезний кількісний потенціал і, на жаль, безжалісних командирів, які не соромляться посилати на штурм ненавчених новобранців. Українські поля вкриті тілами російських солдатів, а нові групи йдуть в атаку, наступаючи на трупи своїх побратимів. Ось цього треба боятися.
Polityka: Чи зробили українці якісь помилки?
Міхал Фішер: На мій погляд, вони невиправдано зосередилися на наступі на правому березі Дніпра, звільненні Херсона. Я вважаю, що якби вони трохи ризикнули і пішли в наступ із Запоріжжя на Мелітополь, відрізавши тим самим росіян, то це був би страшний удар для Путіна. Проте, українці ведуть свої дії дуже обережно, намагаються уникнути втрат, усвідомлюють, що велика помилка може мати катастрофічні наслідки для існування їхньої країни.
Polityka: Хто виграє цю війну?
Міхал Фішер: Будемо сподіватися, що Україна. Щоб це сталося, Захід має надіслати їй гідне озброєння – ракети ATACMS і військові літаки західного виробництва. Зараз є спротив цьому, адже, як сказав президент США Джо Байден, НАТО не хоче розпочинати Третю світову війну. На мій погляд, це неправильне міркування, тому що розпад України тільки підбадьорить Росію і наблизить нас до початку Третьої світової війни. Я підозрюю, що Захід врешті-решт відправить цю зброю. На мій погляд, це станеться навесні, тому що зима сприймається як час, щоб вижити і не втратити можливості, якими Україна зараз і так не могла б скористатися. Але навесні будуть набагато кращі умови для наступальних дій і тоді, я сподіваюся, Україна отримає зброю, яка збільшить її силу. Перемога Росії призвела б до т. зв Мінська-3, тобто угода між лідерами Росії, Німеччини та Франції. Дехто каже, що переговори потрібні, але про що тут домовлятися? Росія не погодиться вивести свої війська з України. І якщо Україна погодиться, щоб вони залишилися, Росія незабаром знову нападе, порушуючи всі домовленості.
Polityka: А Україна поверне Луганськ, Донецьк та Крим?
Міхал Фішер: Якби тільки вона мала належне озброєння, так. Інакше я боюся, що Україна, втомившись, вирішить заморозити конфлікт, відновити свою оборону, чекаючи, коли Росія знову нападе, що обов’язково станеться.
Polityka: Як Захід має ставитися до Путіна після війни?
Міхал Фішер: Вони мають тримати в ізоляції не лише Путіна, а й його можливих наступників. На мою думку, незалежно від того, хто прийде до влади у Кремлі, спосіб правління особливо не зміниться. Так було давно – політика Хрущова і Брежнєва суттєво не відрізнялись між собою?
Polityka: Що б ви сказали Путіну, якби зустрілися з ним?
Міхал Фішер: Лише нецензурні слова.
Polityka: Як написати книгу про війну, що триває?
Міхал Фішер: Майте на увазі, що знадобиться більше деталей. Я продовжував додавати нові уривки до останньої хвилини, але настав час, коли мені довелося сказати «досить», тому що книга ніколи не буде надрукована.
Polityka: Скільки ще текстів ви плануєте написати?
Міхал Фішер: Я буду писати, доки триватиме війна і читачі мене не покинуть. Поки що я бачу, що попит є, але не виключаю, що періодичність виходу моїх текстів також зміниться.
Polityka: У вас закінчилися теми?
Міхал Фішер: Це все одно, що запитати репортера новин, чи закінчуються теми. Кожен день цієї війни є щось нове, що варто описати й пояснити. І це моя робота.