СІМ ЗАПИТАНЬ І СІМ ВІДПОВІДЕЙ. БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю УЛГ
1.«Світ оскотинився. У чому, знову ж як на мене, тотальна “заслуга” соціальних мереж. Вони оприявнили і оприлюднили агресивні голоси “глибинних народів” всіх країн світу. Та уможливили безсоромні маніпуляції їхньою несталою свідомістю». Тарасе, якщо можна, трохи розшифруй свою фейсбучну тезу про оскотинений соцмережами світ.
Саме соціальні мережі надали “трибуну” всім кому варто і кому не варто. Вихлюпнулось водоспадом назовні найниціше, найпримітивніше, найнеосвіченіше і найагресивніше. Те, що раніше сиділо по запічках і слухалось розумніших. І оце Воно побачило, що таких як Воно – не просто багато, їх більшість. І вони можуть втоптувати в болото всіх, кого захочуть, а найбільший кайф – втопити в болото, захейтити, заігнорити найкращих. Щоб багато про себе не думали. Якщо коротше- соцмережі принесли нам охлократію у всій красі. Ну і маніпуляції незрілою свідомістю цього натовпу – це теж до загальної картини. Подивитися, як вдало влада відволікає увагу до небажаного для неї всілякими вкидами, перехоплюючи “порядок денний”. А вислід – результати виборів у різних країнах. Бачимо, що розумних, виважених, професійних і відповідальних не додається. Можна було б ще додавати, але наразі досить.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
2.Знову ж таки, із твоєї фейсбучної сторінки (все ж, що теперішній homo sapiens/erectus без соцмереж?) уважний читач довідується, що ти готуєш нову книжку віршів. Коли очікувати? Чи ти забобонний, і скажеш: коли буде, тоді й буде?
Я книжки свої наперед не планую. Напишеться – буде, а ні – то ні. Якісь нові вірші є, не буду загадувати, побачимо. Скажу лише, що у мої роки пишеться мало і важко. А багато і погано я сам не хочу. Графоманити на старості, псувати некролога – посліднє діло.
3.Твої «Спогади», наскільки я знаю, викликали резонанс. УЛГ друкувала чимало уривків. Там є чимало цікавого і відвертого про нині сущих (і не тільки) братів та сестер по письму. Не кожен на таке спроможний. А чи багато «спогадів» залишилося, після авторських роздумів, «відцензурованими»? І чи будуть колись «оприявнені»?
Була думка “дописати” спогади, але коли згадав, скільки разів Михайло Слабошпицький “протирав дзеркало” – то передумав. Хоча ж ніхто не заважає передумати ще раз.
4.Коли тобі пишеться (під настрій, під враженням, коли не спиться, після кави, після прочитаного; “після коньяку чи пива” не питаю, бо ти, здається, давно “зав’язав”)?
Та різно буває. Раніше на похмілля добре писалось, помагало відчуття вини. Бо ж, як сказав один хороший поет ” ми не судді, ми – вина”. Найчастіше починається вірш з одного-двох рядків, які “стукнули” в голову.
5.Чи ведеш щоденника (або, за Сорокою, «денника»)?
Щоденника я вів від 15 років до 28-ми. Щоденникові записи дуже допомогли мені під час написання спогадів. По тому я ті зошити спалив.
6.Хобі Тараса Федюка (лежати на дивані; втикати безтямно в світову павутину; читати класику/постмодерн; рибалити тощо).
З трьох років я – рибалю. Це єдине захоплення, яке не минає. Коли не рибалю – люблю професійно лінуватись.
7.Твої кумири (взірці, авторитети): в літературі, кіно, музиці, образотворчому мистецтві?
Моїми літературними вчителями були Микола Вінграновський, Борис Нечерда, Гарсія Лорка і Франсуа Війон. Од Вінграновського – метафорика, від Бориса – широкий словник без обмежень, від Лорки- чуттєвість, а од Війона – іронія і самоіронія. А взагалі – хороших поетів мало, і я їх майже всіх прочитав.
Розпитував Михайло Сидоржевський