Світлана Талан: Найчастіше нові сюжети приходять серед ночі

 
Світлана Талан стрімко увірвалася в сучасну українську літературу. Її перший роман «Коли ти поруч» здобув відзнаку «Коронації слова» 2011 року й за рік був проданий накладом у 80 тисяч примірників. Після цього успіху кожну нову книгу письменниці читачі чекали з нетерпінням.
У січні 2016 року у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» вийшла чергова, вже шоста за ліком, книга Світлани Талан – роман «Купеля». Про нову книгу, процес написання та сюжетні таємниці Світлана Талан розповіла в інтерв`ю Буквоїд.
“Ніколи не заморочуюсь над вигадуванням нових сюжетів для своїх романів – їх мені посилає сама доля та життя. Якось їхала у маршрутці і розговорилася із жіночкою. Вона мені розповіла, як до них у село «понаїхали мажори на відпочинок», як вони тримали у страху селян та домагалися скромної дівчини, яка чекала на повернення свого коханого з армії. Саме у той час почула розповідь від знайомої медсестри про військового, який був у Грузії поранений у 2008 році і т. д. Одразу ж я об’єднала ці дві події в один сюжет і так з’явився роман.”
Як звичайно проходить ваша робота над книгами і як проходила робота над “Купеллю”? Вам зручніше писати вдома, чи, наприклад у кафе?
Світлана Талан: Не можу працювати, коли щось відволікає. Мені заважають навіть автівки за вікном. Коли пишу, то повністю поринаю в інше життя, туди, де живуть мої герої, тому зазвичай пишу ночами. Навіть не можу уявити, як можна чітко уявити життя моїх героїв, наприклад, у кафе, де є інші люди. Навіть вдома працюю лише на одному місці, в іншій кімнаті вже не можу.
Чи є реальні особистості, яких ви уявляли на місці своїх персонажів? Якщо ні, кого б ви уявили зараз, наприклад, у ролі Софійки, Сашка, або Стаса?
Світлана Талан: Зазвичай головна героїня моїх романів образ збірний, якщо навіть є її прототип. Я повинна любити свою героїню, пережити з нею всі життєві негаразди, а в реальному житті так буває не завжди. На місці багатьох персонажів є реальні особистості. Іноді мої читачі випадково пізнають у них себе або своїх близьких і говорять мені про це на авторських зустрічах.
Є які-небудь пісні, які особисто у вас асоціюються з романом “Купеля”?
Світлана Талан: Коли писала сцену про таємне побачення Софійки та Сашка біля річки, під вікнами будинку зупинився легковик і я почула пісню Наталії Могилевської:
Місяць по небу ходить,
Пісню свою заводить,
Зорі за нього співають голосні …
Тоді у мене на душі з’явилася така ніжність, що написала, на мій погляд, однин із найромантичніших епізодів. Тепер, коли чую цю пісню, одразу згадую «Купеля».
Як би ви описали “Купелю” у кількох словах?
Світлана Талан: Вірте у справжнє кохання!
Ваші герої – люди з важкою долею, які, незважаючи на усі труднощі, дотримуються своїх принципів та власних правил. Для багатьох вони стають прикладом, на який можна орієнтуватися у наш складний час. А чи є у вас приклад таких людей у реальному житті, людей, у яких можна вчитися “шляху”?
Світлана Талан: Ідеальних людей не існує, всі помиляються, роблять хибні кроки, але якби я не зустрічала таких людей, у яких є чому повчитися, то де б я брала реальні історії?
З ким із героїів “Купелі” ви хотіли би зустрітися у реальному житті, та що б ви йому/їй сказали?
Світлана Талан: Сказала б прокурору, що він молодець, справжній чоловік і він зробив гідний вчинок. Головне – вчасно помітити свої помилки, поки є час виправити їх, а нове життя почати ніколи не пізно.
Чи є у вас таємнича чернетка, куди ви записуєте усі сюжетні таємниці?
Світлана Талан: У мене завжди у голові є три сюжети для наступних романів – більше не вміщаються, тому коли вони з’являються, занотовую, щоб не забути. Найчастіше нові сюжети приходять серед ночі, тож біжу записати, не вмикаючи світло.
Чи ви можете назвати кілька цікавих фактів про свій новий роман, або його створення?
Світлана Талан: Не хочеться розкривати всі таємниці, але зізнаюся, що місце біля річки та вербу на березі «списала» з одного мальовничого місця на рідній Сумщині.