Роман СКИБА: Сфери літератури архаїзуються з різною швидкістю

138

Романе,
минулої осені Вам виповнився 41 рік. Цитуючи Ігоря Римарука, для поета „сорок –
це сором”?

Моє ставлення до проблеми віку
дещо оптимістичніше. Щось між пісенною цитатою 
«Мої роки – моє багатство» і уальдівським афоризмом «Ті, кого люблять
боги, з роками стають молодшими»…

 

Чи
старіють художні твори?

Російський художник Ілля Глазунов
сформулював  таку ось сентенцію: «У
мистецтві немає прогресу. У мистецтві є рівень духу». Якщо мати на увазі те
«високе і сокровенне», що мистецтво в усі часи прагне відтворити, або, принаймні,
акумулювати в собі (іноді добре приховавши) – 
то дискутувати з глазуновським твердженням не випадає. Що ж до засобів
втілення «сокровенного», форми – тут уже діє значно давніший афоризм: «Все
тече, все змінюється…» Можна не називати ці зміни прогресом, чи «старінням
мистецтва», але вони закономірні як зміни цивілізацій. Якщо б твори, написані
раніше, ми сприймали без прив’язки до епох, у нас взагалі не було б класики.

От вже начебто й час на
літературі зосередитися. Її сфери архаїзуються з різною швидкістю. Скажімо, де
для прози – століття, там десятиліття – для поезії. Не дивно, що наш літпроцес
віддавна розділений між всеможливими десятниками…Що вже говорити, коли йдеться
про порівняння глобально віддалених в часі поколінь. Змінюється мова,
змінюються технічні вимоги до твору (якщо, наприклад, сто років тому діє­слівна
рима вважалася чимось нормативним, то зараз вона свідчить про брак авторської
майстерності).

 

Наскільки
літературна критика виконує свою функцію у сучасному літпроцесі?

Передусім давайте поговоримо про
призначення літературної критики. Наївно вважати, що її функція полягає в тому,
щоб розтлумачити автору, де в нього творчі плюси, де мінуси. Автора (геній він
чи графоман) критикою не зміниш. Тут ефект передбачуваний: схвальний відгук
його втішить, негативний роздратує… Так само наївно сподіватися, що критика
напоумить щодо тих же «плюсів і мінусів» читача. Якщо він – читач (тобто
справді прочитав твір), то має власну думку. Якщо не читав, то жодні тлумачення
для нього не актуальні… Але, поза тим, критика в літературі необхідна як
повітря! А призначення її можна сформулювати так: привертання уваги до
конкретного літературного явища, чи до літпроцесу взагалі. Не більше, але й не
менше. Це стосується і «дифірамбних» матеріалів, і «розгромних», і «углибливо
аналітичних», і тих, що побудовані на вільних художніх асоціаціях… А ще варто
пам’ятати, що критик – теж автор. І якість його витвору визначається
відповідними для його сфери критеріями, незалежно від того, чому він
присвячений, і яку ідею «просуває»…

Але щось я захопився теорією…
Щодо практики, зовсім коротко: відсотків 80-90 української літкритики творять
самі письменники (один на одного). Тих же, хто активно самостверджується у цій
сфері, набереться чоловік п’ять. Та це не біда: буде більше періодики з
достатньо високими гонорарами – їхня кількість зросте.

 

Упродовж
двох минулих років у Вас вийшло 5 нових книжок для дітей. Схоже, що з певного
часу це – Ваше основне літературне амплуа…

Коли «дитячих» віршиків більше
ста, з ними варто помаленьку «зав’язувати». У цьому жанрі значно швидше, ніж у
дорослій поезії, приходить момент, коли майже неможливо уникати самоповторів.
Для мене він уже став актуальним, тому зараз я обживаю інші жанри, але про це
поки що говорити утримуюся…

 

Богемний
вісник „Культреванш”, яким Ви опікуєтеся, активно розширює свою читацьку
аудиторію. Охарактеризуйте, будь ласка, 
ідею та концепцію видання.

Видання
інформаційно-аналітичне. За тематикою охоплює всі сфери культури. Хоча
література, мабуть таки, на його сторінках почувається привілейованою. Тут, щоправда,
є нюанс – художніх творів ми в журналі не публікуємо. Для них у нас відведено
«Літературний генделик» на сайтівському форумі. А технічно «Культреванш» має
рідкісну особливість – він верстаний як паперове видання.

 

 


Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!