Взяти інтерв’ю в
Олександра Воропаєва – начальника відділу книжкових виставок та пропаганди
читання Управління періодичної преси,
книговидання і поліграфії Федерального агентства з друку і масових комунікацій Російської
Федерації на Київській книжковій виставці-ярмарку виявилось нелегкою
справою. Безпосередній куратор участі
Росії у статусі Почесного гостя
VI МКВЯ, він, здавалося, одночасно був присутнім на всіх секторах
державного стенду РФ «Книги Росії»: і там, де йшла торгівля, і де відбувалися
дискусії, і на дитячому майданчику, що був і кінозалом, і Театром Петрушки, і
клубом всезнайок. Тож спочатку мені
довелося пошукати відповіді на свої запитання до пана Воропаєва у «галузевому дослідженні» «Книжковий ринок
Росії. Стан, тенденції і перспективи розвитку»,
одним з авторів якого він є. Уважно переглянувши цей детальний аналіз потужної книжкової індустрії Росії за
останнє десятиріччя, я
довідалась, що книжковий ринок
Російської Федерації на світовому ринку
займає 9 місце, що в минулому році було
видано 127 596 назв книжок сукупним тиражем 716, 55 млн примірників
на суму
2, 5 млрд доларів США, що
російські читачі надають переваги вітчизняній
і зарубіжній класиці, історично-пригодницьким романам та «жіночому
детективу», що віднедавна російський книжковий
ринок активно розширює свій простір за рахунок електронної торгівлі,
дохід від якої понад 3 млрд рублів річно і т. ін. Динаміка розвитку книжкової
індустрії сусідньої держави, яка визнала книгу своїм стратегічним національним
ресурсом, в рази перевищує українські
потуги в цій галузі, і це нас не дуже втішає, однак хотілося почати розмову із
чогось оптимістичного. Наприклад, із вражень Олександра Миколайовича про
Київський книжковий вернісаж, який, слава Богу, проводиться на державному рівні
уже вшосте, і встиг завоювати почесне місце серед виставкових заходів України і
зарубіжжя. Ось, що він сказав:
Чесно кажучи, враження
гарне і від самої організації, і від експонованої продукції. Я був на Київській
книжковій виставці 2008 року, тому є з чим порівнювати. За два роки відбулися
великі зміни в українській книговидавничій справі. Якщо раніше російська поліграфія випереджала українську, то сьогодні, навпаки,
українські поліграфісти не тільки нас «догнали», а й багато в чому перегнали. І
за якісними показниками, і навіть кількісними. Чимало підприємств
справді стали працювати дуже фахово. І ми до цього ставимося не тільки без
заздрості, а й з радістю за колег, які вміють робити свою справу на високому
професійному рівні.
Спасибі на добрім слові. Однак після детального
ознайомлення із «галузевим відчитом»
Федерального агентства з друку і масових комунікацій про стан книжкового ринку
Росії починаєш розуміти, яка незавидна доля української книжки в порівнянні з
російською…
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У нас теж не без проблем.
Фінансово-економічна криза боляче вдарила по книжковій індустрії: зменшились
тиражі, скоротилися продажі, навіть досить потужні видавництва опинилися на
грані банкрутства, закрилися деякі книжкові торговельні точки… Усе це видно з
аналізу галузі, про який Ви згадали. Але ми працюємо і шукаємо виходу з непростої кризової ситуації…
Україна на сьогодні
є чи не найбільшим ринком збуту російської книжкової продукції. І це не
на користь українській книзі. Наклади книжок наших найчитабельніших авторів
не перевищують кількох тисяч примірників. Тоді як тиражі російських
авторок «жіночих» детективів сягають 100
тисяч. Чи визнаєтеВи експансію російської книжки на українському
ринку?
Ні. Уся справа в тому, що
населення України не лише знає російську
мову, а й виховане на російській літературі. Так склалося історично. Тому й
великий попит на російську книжку. І нам
нічого не залишається, як задовольняти його. Ситуація з попитом на українську книгу в Росії трохи складніша. Її може читати
в оригіналі тільки невеликий відсоток українців, які живуть в Російській
Федерації. Для масового читача потрібні переклади, які мають фінансуватися українською стороною. Українська держава,
незалежні видавці і
книгорозповсюджувачі мають бути зацікавлені в просуванні української
книги на російський ринок. Як, власне, і на світовий. Звинувачення Росії в
завоюванні українського книжкового ринку заперечує наше щире бажання
співпрацювати, обмінюватись досвідом. В тім числі і через участь у книжкових
виставках. Кілька років тому Україна була Почесним Гостем 21 Московської
книжкової виставки. Вперше в історії цього заходу вашим книговидавцям було надано величезну
площу – колишній павільйон Української РСР на колишній ВДНГ, яка нині перетворена
у експоцентр. Ми намагаємося усе зробити для пропаганди української книги,
як, до речі, і книжок інших країн СНД. У нас є конкурси на кращу книгу, цілий
цикл заходів, присвячених зближенню літератур країн Співдружності у рамках
співробітництва, зокрема, проводимо семінари письменників, молодих
перекладачів країн СНД, працює програма
підтримки журналу «Дружба народів», який за традицією знайомить російських
читачів з набутками інших національних літератур. Однак, відчуваємо, що цього
замало. Наприклад, ми зовсім мало знаємо, що відбувається на українському книжковому ринку. Ми відкриті
для діалогу. Для обміну досвідом.
Спеціально запланували «круглі столи», дискусії на актуальні теми, які цікавлять як
російських, так і українських книгарів.
Але поки що виходить на таке, що українцям треба вчитися
у росіян не тільки як проводити виставки, а й як їх рекламувати. До речі,
реклама участі Росії в Київській виставці на телебаченні була професійна і
яскрава. От і результат маємо – на стенді «Книги Росії» не протовпитись. Чула
гарні відгуки і про цікаві заходи в рамках виставки у Маріїнському парку…
Рекламу на телебаченні ми робили заради спільної
справи – успішного проведення VI Київської міжнародної книжкової
виставки-ярмарку. Що ж до програми нашої участі в ній, то ми її розбили на два
головних блоки: перший – авторський. Ми привезли в Україну тих письменників,
яких знають і люблять в Україні, а дехто навіть родом звідси. Як от Едуард
Успенський, Олександр Остер, Людмила Петрушевська, Євген Гришковець… Спочатку
кияни пізнали їхні твори, а потім побачили «живими». Крім улюблених
письменників, у нашій делегації
відомі художники-ілюстратори,
літературознавців і мистецтвознавців, світила російської науки і мистецтва, актори,
мультиплікатори… В другий блок програми ввійшли фахівці – видавці, для яких кожна книжкова виставка – урок
професіоналізму.
Які нові державні програми плануються на підтримку
російського книговидавництва і книгорозповсюдження?
Цього року ми починаємо
програму підтримки перекладів творів російських письменників іноземними
мовами: англійською, німецькою, французькою тощо. Думаю, в цьому зацікавлена
має бути і Україна. Адже ми хочемо зробити своєрідний слов’янський прорив на
світовий книжковий ринок. Будуть знати російську літературу, зросте інтерес до
української. Але без допомоги держави тут не обійдешся.
Щоб Ви хотіли побажати творцям української книги?
Хорошої державної
підтримки.
А українській державі?
Хороших письменників і
видавців.
Дякую за цікаву розмову і щирі побажання.