Не так часто до Чехії
приїжджають українські письменники, хоча саме на чеській землі живе і працює сьогодні
понад 150 тисяч українських громадян. Через те зустріч із Сергієм Жаданом у
Празі для чеських українців, спраглих за словом, стала справжнім святом. Та й
привід для зустрічі був неабиякий: презентація першої книжки оповідань Сергія
Жадана «Біґ Мак» у перекладі чеською мовою. Імпреза відбулась у кав’ярні
видавництва «Фра», яке й видало збірник накладом тисяча примірників.
Як зізнався Сергій
Жадан, для нього це перший виступ у Чеській Республіці і, відповідно, перший
переклад книги на чеську мову, хоча його твори до цього перекладались
німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською,
хорватською, литовською, білоруською, російською і вірменською мовами. На моє
запитання про сучасний стан українсько-чеських літературних взаємин Сергій
Жадан теж відповів питанням: «А хіба вони є?».
Здається, у чомусь
Сергій таки має рацію. Так, наприклад, на початку травня в Празі завершив
роботу 17-й міжнародний книжковий ярмарок «Світ книги» – найбільший книжковий
перегляд у Центральній і Східній Європі. Чеське щорічне свято книги – це не
тільки презентація видавців і державних видавництв, а передусім свято
літератури, письменників і читачів. Однак з-поміж 320 видавництв із 47 країн
світу (!) у Празі не знайшлось місця для жодної української книжки…
Втім, вихід збірки
оповідань українського письменника чеською – яскраве свідчення того, що не так все
погано, як видається на перший погляд. А переклали «Біґ Мак» для потенційного
чеського читача молоді випускники україністики Карлового університету в Празі.
Праця над перекладом із урахуванням особливостей авторської мови не була
простою, зізнаються перекладачі, але при цьому щиро вірять в успіх української
книжки в Чехії. Про це і наша ексклюзивна розмова з авторами чеського перекладу
Мирославом Томеком і Олексієм Севруком.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
У збірці оповідок
Сергія Жадана «Біґ Мак» чеською мовою зазначено двоє перекладачів. А кому з вас
першому спала на думку ідея реалізувати подібний проект? І як довго тривав шлях
від задуму аж до його втілення?
Мирослав Томек: –
Здається, що першим почав перекладати Олексій, бо хотів з одним оповіданням
взяти участь в конкурсі перекладачів. Після нього я переклав друге оповідання,
опублікував його в літературному часописі, і приязне сприйняття цього дрібного
твору нас переконало, що цілком реально перекласти й видати цілу книжку.
Здійснення задуму тривало більше ніж три роки, хоча сама праця над перекладами
у нас не зайняла більше року.
Олексій Севрук: –
Тут, певно, важко сказати, кому першому спала на думку така ідея. За себе можу
сказати, що вперше про це задумався років шість тому. Одного вечора я вів
розмови про літературу зі своєю польською приятелькою, яка саме проходила
стажування в Празі. В певний момент вона дістала зі своєї торбинки книжку – це
був «Біґ Мак» польською – сказала, що мені це неодмінно треба почитати. Тобто
вперше я мав можливість ознайомитися з «Біґ Маком» та з творчістю Сергія Жадана
польською мовою. Це було видання видавництва «Чарне», яке належить Анджею
Сташюкові. Я зайшов на їхні сторінки і був вражений тим, скільки вони видають
перекладів з української!..
Це було, з одного боку, приємне враження, мене тішило, що у
наших північно-східних сусідів все так добре з українською літературою. З
другого боку, мені було прикро за чеську літературу (адже кожна література лише
збагачується перекладами). Мені стало шкода чехів, що вони є такими
провінційними та відстороненими від певних літературних процесів, культурних
діалогів, які проходять повз них, без шансу привернути їхню увагу. Це, мабуть,
був перший імпульс, перший поштовх до перекладання.
Чому ваш вибір впав
саме на Сергія Жадана? Адже в Україні є чимало інших, навіть відоміших
культових письменників, котрі своєю творчістю більш наближені до західного
читача?
О.С.: –
Безперечно маєте рацію, українська література – це величезний масив цікавих
авторів і творів. Маю враження, що не кожний пересічний українець знає, які
скарби ховаються у нетрях цієї літератури. Проте література не є хіт-парадом,
це не ТОП-10 і не спортивне змагання, і тут важко визначити, хто найкращий, а
хто є більш наближений до (умовно) «західного» читача. Сергій Жадан є, на мою
думку, автором сучасним, європейським як за змістом, так і за формою.
М.Т.: – Я якраз
уважаю, що Жадан сучасному європейському читачеві ближчий, ніж будь-який інший
український письменник. Зрештою, він, на мою думку, є напевно найвідомішим,
хіба що крім Юрія Андруховича та Оксани Забужко, серед сучасних українських
авторів. До того ж, дія оповідань, які ввійшли до книжки «Біґ Мак»,
відбувається здебільшого у Європі, йдеться саме про цікаве зіткнення різних
культур.
З-поміж загального
доробку прози (чому не поезії, адже Жадан набагато сильніший як поет!) ви
обрали для перекладу книгу 9-річної давності. А чому саме «Біґ Мак», а не,
скажімо, щось інше?
М.Т.: – Коли я
читав «Біґ Мак» та почав працювати над перекладом, інші прозові твори автора
були мені недоступні. Щодо поезії, то я читаю її рідко та перекладати не вмію.
О.С.: – Почали ми
перекладати ще 2006 року і лише через різні обставини, на які ми часто не могли
вплинути, книга з’явилася лише тепер. Щодо творчості Жадана в цілому, гадаю,
там стирається межа між прозою і поезією. Його проза дуже лірична, насичена
поетичними образами, натомість його поезія часто має епічний, дійовий характер.
Маю надію, що рано чи пізно прийде черга і на інші Сергієві твори.
Які труднощі виникали
у вас під час роботи над перекладом, крім не зовсім властивої для переважної
більшості українців ненормативної лексики?
О.С.: – Щодо
ненормативної лексики: варто крадькома підслухати розмову двох галицьких
заробітчан у празькому нічному транспорті, або проїхатись, скажімо, електричкою
Київ – Бориспіль, щоб переконатися у зворотному, тобто, що ненормативна лексика
якраз і є для багатьох українців властивою. Було би нещирим і лицемірним
оминати таку лексику в літературі. Література ж бо має в якомусь сенсі
відображати життя, таким, яке воно є. Добра, якісна література має нести правду
і остерігатися будь-якого лицемірства.
Проблема з перекладом трохи в іншому: у Сергія дійсно
красива насичена літературна українська мова, в якій, як контраст, з’являються
ненормативні лексеми. Тому при перекладі треба шукати компромісних рішень. Щоб
не знижувати стилістику загалу до рівня розмовної чеської мови, чи навпаки, не
робити переклад занадто «вихолощеним», пуристично-цнотливим. Це не завжди легко
зробити, але це не є неможливим.
Чи буде зрозумілою
чеському читачеві українська ментальність героїв «Біґ Маку»? І чи не посилить,
на вашу думку, ця книга в Чехії і без того вже сформований імідж українця як
мафіозі, чорнороба, пияка і наркомана?
О.С.: – У цій
книзі, здається, нічого такого немає. Навпаки, певно вірю, що подібні видання
мають потенціал показати зовсім інший імідж українців, ніж стереотипний: як
творчих людей, духовно розкутих, відкритих світові інтелектуалів, які можуть
без проблем порозумітися з неукраїнцями і котрі, власне, сприяють такій
крихкій, делікатній штуці, якою є
міжкультурний діалог на капілярному рівні (а чи може бути цей діалог на інших
рівнях?). Саме таким є ліричний герой «Біґ Маку». Ті з моїх чеських друзів,
котрі вже мали можливість ознайомитися з творчістю Жадана, її сприймають саме
так.
М.Т.: – Я вважаю,
що у книжці все-таки більше загальнолюдського, ніж якось специфічно
українського. Герої оповідань – то звичайні європейські молоді люди
постіндустріальної доби, між якими багато спільного; державні кордони тут не
відіграють якоїсь значної ролі. Що стосується негативних стереотипів, я
переконаний, що люди, які читають сучасну художню літературу, є частіше
освічені та вдумливі і розуміють різницю між стереотипами та реальністю.
Якщо це ваша перша
(чи яка там за рахунком?) спільна велика робота над перекладом книги, то чи
буде продовження? І хто з українських письменників у вашому списку на черзі?
М.Т.: – Так, це
була перша наша спільна робота. Зараз ми працюємо над перекладом «Московіади»
Юрія Андруховича і маємо надію, що дорога від перекладу до видання книжки не
буде вже така довга, як у випадку з оповіданнями Жадана.
О.С.: – Лише
додам, що переклад Андруховичової «Московіaди» має вийти знову ж таки у
видавництві «Фра». Маю надію, це станеться раніше, ніж за шість років.
Незалежно від того,
чи існуватиме ваш тандем у подальшому, читачам «Української літературної
газети», гадаю, буде цікаво дізнатися, хто ви і звідки? Іншими словами, чи не
могли б ви коротко самопрезентуватися?
О.С.: – Я
народився в Києві у 1983 році, але більшість свого недовгого життя провів у
Чехії. Минулого року закінчив Філософський факультет празького Карлового
університету за спеціалізацією «Україністика – загальна та порівняльна
славістика». Зараз навчаюсь в аспірантурі, там само спеціалізуюся на
слов’янських літературах.
М.Т.: – Я
народився у Празі 1984 року. Наразі я закінчив навчання на Філософському
факультеті празького Карлового університету за спеціальністю «Україністика /
Історія». Перекладати почав близько чотирьох років тому. Я вже опублікував
дрібніші переклади з української, білоруської та російської мов. Як історика
мене, між іншим, цікавить тема української еміграції у міжвоєнній Європі.
На фото: Сергій Жадан (у центрі) з Мирославов Томеком і Олексієм
Севруком