(Голуб Іванна Григорівна — українська письменниця, психологиня, адвокат, громадська діячка, волонтер, авторка десяти книг і мама шести власних дітей. Членкиня Національної Спілки журналістів України, членкиня Національної Спілки письменників України, член Просвіти, член Громадської ради при Рівненській обласній державній адміністрації, членкиня Національної асоціації адвокатів України, членкиня Комітету з гуманітарних питань і творчих ініціатив НААУ, членкиня Української спілки психотерапевтів, членкиня ГО Західноукраїнської Спілки Арт-психологів та арт-терапевтів, членкиня Всеукраїнської ГО «Арт-терапевтична Асоціація», членкиня Національної психологічної асоціації України, адвокат і волонтер системи безоплатної вторинної правової допомоги, волонтер системи пробації).
— Нині багато книголюбів називають книготерапією простий процес читання. Чи вважаєте ви це помилковим? Такий термін фігурує серед професійних?
— Бібліотерапія — це метод психотерапії, що використовує літературу як одну з форм лікування словом. Часто вважають, що бібліотерапія та книготерапія — тотожні поняття. Проте існує думка, що книготерапія використовує спеціально дібрану літературу для ненав’язливої корекції психічного стану. Це більш правильно, особливо для дітей та підлітків, які мають невеликий життєвий досвід. Найвідповідніше підшукана книга може допомогти підлітку подолати певні особистісні питання і допомогти у вирішенні його актуальної проблеми.
Щодо книголюбів, які називають процес читання книготерапією — під час війни, власне, воно так і є. І дуже добре, коли дорослий чи дитина, окрім основної діяльності, мають час та ресурси читати.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
— Як ви оцінюєте з вашого досвіду її користь і для звичайних читачів, і для письменників?
— Читати корисно всім без винятку, незважаючи на вік та інші особливості. І слухати аудіокниги теж, коли нема ресурсів для осягнення очима. А насолоджуватися читанням треба вчитися і вчити своє оточення. Звісно, без надмірного тиску, нотацій та повчань. У моїй практиці були люди, які читають надзвичайно багато, і такі, які ледве осилили кілька творів за життя. Але прочитане завжди лишається в пам’яті людини, навіть якщо досвід був негативним. І не може одна книга подобатися всім. На кожну є свій читач. А щодо письменників — вважається, що письменник має читати значно більше, ніж середньостатистичний читач. Утім усе дуже відносно та індивідуально.
Я маю досвід роботи бібліотекарем саме на початку повномасштабного вторгнення ворога в нашу державу. 17 березня 2022 року саме в Рівненській обласній бібліотеці для дітей стартував мій волонтерський проєкт психологічної підтримки «АРТ-обійМИ», який поширився на бібліотеки області та діє дотепер. І що хочу зазначити: люди, які приїхали сюди, рятуючись від окупації, родинами приходили до бібліотек і брали щось читати. Так що в складні кризові часи книга є насправді рятівною.
— Такий вид терапії — це тільки читання чи інші фізичні взаємодії з книгою?
— Бібліотерапія, й особливо казкотерапія — це, звісно, не лише читання. Мені, як психологу, який працює в методі арттерапії, дуже цікаво працювати з аудиторією та книгою, застосовуючи різні арттерапевтичні методики. Наприклад, книгу можна прослухати й малювати власні ілюстрації за її сюжетом. Або переказувати, програвати в ролях, виписувати фрази, які сподобалися і можуть стати мотивацією. Для різних вікових груп є різні методики роботи. Окремо варто відзначити казкотерапію та роботу з міфом. Там теж є свої особливості.
Зважаючи на поширеність терміну, у кожній професії, де використовується книга, таке застосовують по різному. Психолог буде працювати інакше, аніж педагог чи бібліотекар. Скрізь свої цілі і вимоги, свої особливості. Однак усе має право бути. Основне — щоби був позитивний результат. А від читання книг позитивний результат є завжди.
— А які є ймовірні причини того, що бібліотерапія може не подіяти для деяких?
— Не всі люди під час воєнного стану можуть читати. І не всі мають ресурс якісно осмислити прочитане. Спрацьовує механізм відкидання в розвитку: особливо це помітно в дітей, у школярів. І коли дитина каже, що не може, — вона не лінива: через особливості свого стану психіки дійсно не здатна сприйняти прочитане належним чином. Також можуть спрацьовувати тригери.
Ми всі різні, і комусь може допомогти книга, комусь — бесіда, перегляд фільму чи групова підтримка. Ми маємо бути зараз максимально уважними до свого здоров’я та психологічного стану, і до оточуючих людей теж. І не треба працювати понад силу, тиснути і змушувати — ні себе, ні оточуючих.
— І ось щодо турботи про себе: якщо у творі є моменти, що можуть загострити емоційний стан, чи можна назвати книготерапією читання такого? Або ж є певні рекомендації щодо вибору типу літератури?
— Хороша книга викликає емоції. І вони є зцілюючими, навіть якщо й негативні. У психології важливо, щоб людина проживала емоції, а не тамувала їх у собі. І дуже добре, якщо прожити свій біль разом із книгою, дати волю почуттям: виплакати власний, проживаючи біль героїв. Це одна з технік самозцілення. Щодо рекомендацій по підбору літератури, то досвідчений бібліотекар або психолог роблять це дуже якісно. Адже, як правило, правильно дібрана книга в непростій для людини ситуації допомагає знайти вихід і прийняти правильне рішення.
Спілкувалася Олександра Заславець