Юрій Щербак: «Ми переможемо. Але ціною великої крові…»

1889

“Українська літературна газета”, ч. 7-8 (325-326), квітень 2022

 

Юрій Щербак – надзвичайний і Повноважний Посол України в Ізраїлі, США, Канаді, один із засновників та член Ради із зовнішньої та безпекової політики. Також він автор знакових книг: «Україна: виклик і вибір. Перспективи України в глобалізованому світі XXI століття», «Україна в зоні турбулентності», тритомника «Час смертохристів: Міражі 2077 року», «Час Великої Гри. Фантоми 2079 року» і «Час тирана. Прозріння 2084 року». Кожен, хто читав ці твори, був вражений провіденційним, прогностичним даром Юрія Щербака. Сьогодні Юрій Миколайович відповів на запитання, які, переконана, цікавлять усіх…

 

С.К. Пане Юрію, буквально напередодні війни ми спілкувалися з Вами, і я у Вас допитувалася: чи буде війна з Росією? І Ви тоді сказали: так, на жаль, буде. Багато хто не вірив у це. Не вірила й я. Бо це було б схоже на божевілля. 24 лютого ця війна стала реальністю. Колись на тему причин цієї війни напишуть книги, але що, на Вашу думку, на думку геніального аналітика і людини, яка володіє даром віщуна, насамперед спровокувало її? Чому путін вирішив  піти на нас війною? Психічне нездоров’я? Погані радники і консультанти, які донесли неправдиву інформацію? Якісь таємні причини, про які дізнаються вже наші нащадки?

 

Ю.Щ. путін здавна мріяв знищити Україну: принаймні з 2008 року.

В 2014 – коли захопив легко Крим і з невеликими втратами – Донбас,  йому здалося,  що його мета легкодосяжна. З 2014 р. тривала реальна підготовка до загарбання України,  ліквідації української держави,  фізичного і духовного вбивства українців,  заміни керівництва України,  яке,  як ми знаємо,  аж ніяк не можна було назвати ні «бандерівським», ні тим більше «нацистським», ні, навіть хоч трохи «націоналістичним» (не порівняти з урядами Польщі, Мексики, Ірландії та десятків інших країн) – на прислужницьке охвістя окупантів україножерів, маргінальних ставлеників «русскаго міра»: кремлівські злочинці, не розуміючи ні ситуації в Україні, тих змін, що сталися з 2014 року, ні могутніх закономірностей історичного процесу (посилення національно-визвольної боротьби українського народу), керуючись хибними уявленнями про тотожність українців з російським плебсом, дезінформовані зрадниками (В.Медведчук, М.Погребинський, В.Рабинович, Є.Мураєв, Н.Шуфрич та інші), зважились на фатальне рішення – почати нічим не спровоковану криваву війну в Європі – першу такого розмаху з 1945 р.

Отож, в основі такого рішення путіна (немає сумніву, що приймав він його одноосібно) лежить як його параноїдальна ненависть до України, так і засліплення чекістсько-військової верхівки щодо «непереможної» російської армії та слабкості української держави, неспроможності українців до опору.

Крім путіна та його оточення був ще і третій фактор, що вплинув на рішення почати війну: так званий «глибинний» російський народ, його задавнена заздрість, нехіть, ненависть, зневага до «хохлів», його холопська покірливість щодо волі «государя» та месіанська зверхність до інших народів.

Вибираючи момент початку бліц-кригу на Україну, путін та його поплічники виходили з розуміння, що це – остання можливість упокорити колишню провінцію російської імперії при, як їм здавалося, виразній слабкості й роз’єднаності Заходу: згадували при цьому ганебну боязкість Заходу в Мюнхені (1938), його нездатність протидіяти совєтській агресії в Угорщині (1956), Чехословаччині (1968), Грузії (2008), забувши про поразки в Фінляндії (1939-1940), під час берлінської кризи (1948-1949) і в цілому в ході Холодної війни.

Мені здається, що причини прийняття путіним такого ганебного і програшного для Росії рішення достатньо зрозумілі й проаналізовані, про що казав вище. Серед таємних, екзистенційних – наближення смерті путіна, його фобії, його незнання історії, його викривлене сприйняття дійсності.

Так само було в Гітлера і Сталіна.

 

С.К. Скільки себе пам’ятаю, звучала загрозлива фраза, що може статися Третя світова війна, яку  віщували всі найвідоміші пророки ще кілька століть тому. Невже це сталося і ми нині перебуваємо у часи вже Третьої світової? Ніхто з пророків не віщував нічого хорошого про результати цієї майбутньої війни. Настрашніше і найжахливіше сьогодні – атомна зброя. Чи може її застосувати путін?

 

Ю.Щ. Третя світова війна вже йде. Не тільки тому, що велика кількість держав (42 учасника наради в Рамштайні) бере участь в антиросійській коаліції, але й тому, що перекриття РФ шляхів постачання українського зерна створило глобальну загрозу голоду для країн Африки, Азії, Латинської Америки. Маю свідчення про великі проблеми з харчуванням у Перу внаслідок агресії росії в Україні.

путін спроможний застосувати ядерну зброю проти України – не може бути жодного сумніву в цьому. Це – цілком реальна загроза.

Але і без цього Третя світова війна почалася – надто непримиренними є позиції країни-агресора та країн, що обстоюють принципи демократії та міжнародного правопорядку.

 

С.К. Так, сьогодні практично весь світ об’єднався довкола України у боротьбі з російським агресором. Такого ще не було. Колосальна допомога від США. Вражає своєю підтримкою Великобританія… Зрозуміло, що не перемогти Україна не може. Якою вона буде, наша Перемога, у цій вітчизняній священній війні?

 

Ю.Щ. Ми переможемо. Але ціною великої крові, й великих жертв та руйнувань. Мене обурюють ті дешеві співці легкої перемоги, які на телеканалах демонструють свій акторсько-знахарський оптимізм та шапкозакидництво. Знаючи затятий характер московської орди, не передбачаю легкої звитяги й параду наших танків на Красній площі. Тільки вторгнення Китаю в росію допоможе остаточно знищити цю агресивну країну – одвічного ворога України.

 

С.К. Окрема тема – українські біженці. Сьогодні називають різні цифри – від 5 до 8 мільйонів по всьому світу: від Польщі до Америки й Австралії. Безпрецедентно: біженцям надано безкоштовний проїзд практично на всі види транспорту в кожній із країн, грошова щомісячна допомога, медичне безкоштовне обслуговування, право на працевлаштування, навчання… По всій Європі можна нині побачити молодих українських жінок з дітьми. Зрозуміло, що більшість повернеться, але частина залишиться тут. І Європа в цьому зацікавлена. Одне з підтверджень цього: біженцям чи переселенцям відразу надають можливість безкоштовно вивчити мову на курсах. При всьому позитиві є й певні загрози в майбутньому… Чисельність українського населення зменшиться, адже  багато хто загине у війні, а багато хто не повернеться в Україну.

 

Ю.Щ. Українські біженці – болюча тема, причина гірких роздумів. На шляху до Польщі у березні 2022-го я бачив довжелезні на десятки кілометрів колони автомобілів з написами «ДЕТИ», думав про їхню долю, розуміючи, що далеко не всі ці жінки з дітьми повернуться в Україну. Це – болючі незворотні втрати генофонду України, демографічна катастрофа нашого народу. Адже виїздили розумні, здібні, добре виховані, гарні діти – які, подорослівши, стануть окрасою будь-якої європейської нації.

Згадував свої дитячі шляхи евакуації 1941 р. в росію: велика частина українців, евакуйованих у складі підприємств і установ, так і не повернулися з росії; а їхні нащадки з українськими прізвищами на -енко, -ук воюють в Україні, люто ненавидячи «бандерівців»-укрів.

В польському містечку Любеч-Крулевський – в кількох кілометрах від українського кордону – я побував у центрі для біженців, розміщеному в приміщенні місцевої школи. Тут годували й напували біженців, дарували їм необхідні речі й косметику, влаштовували виїзд до Варшави, Кракова, Вроцлава, давали необхідну консультацію та поради. І все це – українською мовою.

Я співчував своїм громадянам, які змушені були тікати від снарядів, бомб і ракет російських загарбників – але сумні думки виникали раз-по-раз: чи зрозуміють тепер, в період національної катастрофи наші люди потребу опанувати мову українську? Чи будуть вимагати забезпечити їм навчання в Європі мовою смертельного ворога – російською? І як соромно було, коли українські громадяни не володіли державною мовою, розмовляли лише по-російськи, бо роками ігнорували й зневажали мову своєї країни.

Багато що залежить від офіційної позиції української держави по війні – від послідовності й рішучості влади (а ми знаємо, як багато з них ставляться до всього українського – як до мертвої латини, непотрібного й обтяжливого доважку в робочий час): без розстання з російським суржиком, де половина словникового фонду – мат-перемат – ми ніколи не звільнимось від духовного пригноблення. Українська мова плюс англійська – нормальний європейський шлях національного визволення.

Коли українці заговорять українською – як словенці словенською, хорвати – хорватською, поляки – польською – тільки тоді ми станемо самодостатньою самостійною нацією.

 

С.К. Про Українську армію нині говорять як про одну з найкращих армій світу.  Та й забезпечена вона зброєю за найновішими натівськими зразками. Весь світ нині захоплений нашими військовими. Хто б нам таке сказав ще кілька років тому. Напевно, таки бути нам у НАТО…

 

Ю.Щ.  Не Україна та її героїчне військо повинні проситися в НАТО, а НАТО мусить уклінно переконувати Україну зробити честь Альянсу, посилити цю, як виявилося, невпевнену в собі та слабкодуху організацію.

 

С.К. Майбутнє Росії. Розпадеться чи буде скніти ще багато років під санкціями? Китай виставив дуже цікаву карту розпаду Росії і нових країн у ній. Зокрема, вразила на ній нова територія Казахстану. Чи бачили Ви цю карту і яким Вам бачиться такий можливий переділ територій?

 

Ю.Щ. Майбутнє росії визначить карма, помста за криваві гріхи цієї країни, імперські амбіції та новофашистську практику – за всі злочини, що прирекли її на історичну поразку.

Тільки розпад цієї недоімперії, тільки покаяння народу, тільки дерашизація, депутінізація, демесіанізація можуть згодом повернути росію до сім’ї цивілізованих народів світу.

 

С.К. Два місяці війни нині змінили життя багатьох. Нині кожен з нас починає ранок з інтернету і останніх новин із війни. Розумію, що і Ваші творчі плани змінилися.  Що нині на Вашому письменницькому столі?

 

Ю.Щ. Записую свої думки і враження, молю Бога дати перемогу Україні, а мені – сили осмислити мій шлях від війни та евакуації 1941 року – до війни та евакуації 2022 року. Мої особисті нещастя, що почалися зі смертей 2020 року, влилися в нескінчену ріку народного горя 2022, стали невеличкою часткою тої трагічної Долі, яка спіткала Україну.

Прокляття за це і смерть росії. Кривавий посів в Україні обернеться оркам чорними жнивами.

Будемо жити не в шизофренічному світі цинізму та тотальної брехні пропагандистських галюцинацій, описаних Орвеллом, а в суворому світі народної правди Тараса Шевченка: Поборемо, нам Бог помагає.

 

Розмову записала Світлана Короненко

20.05.2022.

 

Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

Прокоментуєте?

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!