“Українська літературна газета”, ч. 3 (383), березень 2026
СІМ ЗАПИТАНЬ І СІМ ВІДПОВІДЕЙ. БЛІЦ-ІНТЕРВ’Ю УЛГ
- Перш за все, Юрію Миколайовичу, щиро вітаю Вас з почесним званням Шевченківського лауреата! Ваша потужна творчість належно поцінована на державному рівні. Ваш роман «Мертва пам’ять. Голоси і крики», відзначений Шевченківською премією – це спроба докричатися до співвітчизників і застерегти всіх нас від великої небезпеки втрати історичної пам’яті народу. Сподіваєтесь, що таки вдасться докричатися?
Перш за все, хочу подякувати Вам і численним читачам за привітання з нагоди отримання мною Шевченківської премії. Мабуть, став рекордсменом-лауреатом як за віком (на 92 році життя!), так і за числом спроб: роман «Причини і наслідки», документальна повість «Чорнобиль», трилогія «Час смертохристів». І нарешті «Мертва пам’ять». Мені особливо боліла відмова присудити премію за «Чорнобиль»: світова сенсація, видання в майже 30 країнах світу, в тому числі у США,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Канаді, Німеччині, Японії, Великобританії. Я зберігаю записку О. Гончара з найвищою оцінкою твору, який, за його словами, «уславив» українську літературу – й не забуду, як Олесь Гончар, голова Шевченківського Комітету, подзвонив увечері й сказав, що, на жаль, повість НЕ здобула премію, заспокоював мене, наче я дитина… Було гірко, але я не зламався. Бо їздив у Зону десятки разів, наражаючись на радіологічну небезпеку, не за премією й нагородами, а заради правди, бо не міг інакше. Правда про справжні причини вибуху Четвертого реактора була сказана, герої моєї повісті – академіки і пожежники, науковці і селяни, військові й лікарі розповіли про народний подвиг і страждання… До речі: невдовзі у видавництві Абабагаламага вийде оновлене й доповнене видання повісті Чорнобиль до 40-х роковин катастрофи з моєю передмовою про уроки Чорнобиля для людства. Це документ історії і я пишаюся ним.
«Мертву пам’ять» я писав у найтяжчу годину свого життя, мабуть тому вона звучить як трагічне попередження. Бо втрата народом історичної пам’ яті означає смерть нації, перетворення її на бездумне бидло. Найкращою рецензією на цей твір вважаю Вашу, пане Михайле, й вдячний Вам за глибоке розуміння тексту і підтекстів.
Чи вдасться «докричатись»? Я скептик. Жодній книзі, навіть найпопулярнішій, (хіба крім Біблії) не вдається докричатись, бо існує велика кількість людей інертних, байдужих, які нічого не читають. Сподіваюсь на поступове розширення кола читачів «Мертвої пам’яті», особливо молоді.
- У Вашому романі, про який йдеться (як і в трилогії «Час»), багато Ваших передбачень, які вже здійснилися.
Що це – інтуїція, багаторічний дипломатичний і життєвий досвід чи загадка таланту, якому відкривається більше, ніж «дозволено» Господом?
Перечитуючи свої старі тексти, я, буває, лякаюсь своїх передбачень (наприклад, за десять років до повномасштабної російської агресії описав, як завойовники наносять удар з боку Білорусі). Багато містичних прикладів не можу пояснити раціонально. Це приходить ніби з Неба, несподівано, наче Хтось згори диктує тобі якесь одкровення… Не завжди цей стан буває, інколи пророцтва можна пояснити раціонально, як наслідок аналітичної роботи.
- Судячи з ваших романів, Ви надзвичайно уважно відстежуєте політичні і геополітичні процеси і аналізуєте їх. Поділіться секретами своєї «письменницької кухні»: як Ви працюєте? Які інформаційні ресурси відстежуєте? Чи робите чорнові записи? Чи систематизуєте?
Я дуже багато читаю. Передовсім це політичні тексти таких класиків, як Зб. Бжезінський, Г. Кіссінджер, С. Гантінгтон, з якими був особисто знайомий. Багато інших досліджень, статей, аналітичних документів. Щодня відстежую міжнародні новини з України (це В. Портников, В. Чалий, Т. Березовець, деякі інші), кілька каналів зі США, два – з Ізраїлю (там відмінні аналітики й найкращі іраністи), відстежую події в Польщі, активно працюю з Гуглом. Це забирає багато часу. Інколи роблю чорнові записи найцікавіших думок і яскравих фактів.
- Чи ведете Ви щоденник? Чи робите які записи-спостереження і коли чекати, в такому разі, їх оприлюднення?
Щоденник почав вести, але не систематичний, а уривками, час-від-часу, призначений тільки для мене. Ненавиджу письменницькі «щоденники», написані «для майбутнього», щоб ощасливити читачів «безсмертними» думками, а головно для зведення особистих порахунків з колегами.
Не хочу, щоб мій щоденник був оприлюднений.
- Наскільки допомагає Вам у роботі над новими творами Ваш дипломатичний досвід і контакти?
Дипломатично-міжнародний досвід відіграв ключову роль у моїй письменницькій долі. Працюючи за кордоном, я отримав унікальну інформацію, глибоко пізнав глобальні взаємозалежні зв’язки і таємні механізми боротьби держав за ресурси, зрозумів реальну роль України у світі. Сьогодні Україна перебуває на Голгофі страждань, одночасно опинившися в епіцентрі світового шторму. Нам треба зберегти нашу передову військово-політичну роль у світі, не розгубити надбань й стати регіональною конкурентноспроможною державою, міцною опорою європейської безпеки у майбутньому.
- Чи буде продовження Ваших «передбачень і пророцтв»? Поділіться своїм баченням найближчого і більш віддаленого майбутнього (перебіг і завершення російсько-української війни; перспективи Євросоюзу і місця в ньому України; Трамп – випадковий зигзаг
в американській історії чи тенденція? ймовірні сюжети в контексті іранської проблеми; чи є неминучим геополітичне загострення по лінії Захід – «вісь зла»?).
Не знаю. Все залежить від волі Господньої. ЄС і НАТО у нинішньому вигляді розпадуться, виникнуть нові союзи (Україна, Великобританія, Польща, Балтія, Японія), Трампа не буде, але його токсичний слід бариги і банкрута, сексуального злочинця і брутального брехуна залишиться, на жаль. Будуть у всьому світі послідовники цього блазня, але реальну владу над людством захопить Штучний Інтелект.
- З початком війни Ви змушені були покинути Україну. Якщо можна, поділіться своїми враженнями від перебування за кордоном. Чи змінилося за цей час ставлення до України і українців з боку європейців?
Писати про це не хочу, бо це дуже гіркий стан – бути на чужині, хоч і тимчасово. Душа і серце в Україні, в рідному Києві. Колись написав вірш «Києве, я повернуся до тебе!»!
Тим і живу.
Спілкувався Михайло Сидоржевський
Передплатіть «Українську літературну газету» в паперовому форматі! Передплатний індекс: 49118.
Передплатіть «Українську літературну газету» в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/
УЛГ у Фейсбуці: https://www.facebook.com/litgazeta.com.ua
Підпишіться на УЛГ в Телеграмі: https://t.me/+_DOVrDSYR8s4MGMy
“Українську літературну газету” можна придбати в Києві у Будинку письменників за адресою м. Київ, вул. Банкова, 2.