Від 10 до 13 листопада, під час книжкового ярмарку «Медвін»,
проходитиме експертна сесія Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року». Тринадцятий
рік поспіль відомі критики, історики, філософи, журналісти й навіть народні
депутати оцінюватимуть річний видавничий асортимент і визначатимуть книжки, що
стали культурологічною подією сезону. Про вплив рейтинґу на на читацький вибір
говорить один з експертів, книжковий рецензент «Радіо «Свобода» Інна ЧЕРНЯВСЬКА-НАБОКА:
Чим саме «Книжка
року» є цікавою саме для Вас?
Для мене особисто «Книжка року» є, насамперед, орієнтиром у
вітчизняному видавничому світі. Саме списками Рейтингу я послуговуюся, обираючи
книжки для власного прочитання, для рекомендацій друзям, колегам, дітям.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Як змінюється «Книжка
року» з часом, адже цього року Всеукраїнський рейтинг проходить вже в
тринадцяте?
Як людина, що знайома зі «Книжкою року» з перших днів її
існування – спочатку просто у якості шанувальника, а потім і експерта, – можу стверджувати,
що вік їй лише на користь. Вона значно виросла в сенсі кількості та якості
книжок, які пропонуються для оцінки експертам (у перші роки існування рейтингу
в деяких номінаціях ледь набиралися списки з десяти назв), а також помітно
подорослішала у плані чіткого розподілу номінацій і підномінацій, вироблення
критеріїв оцінки книжок, творення власного експертного товариства.
Значення «Книжки
року» для книжкового ринку, для літературного та культурного життя України?
Мабуть, вже неможливо уявити собі український культурний
простір без цього Проекту. Безумовно, він впливає на думку
літературно-видавничої громади, можливо навіть значною мірою формує цю думку.
Гадаю, Рейтинг досить об’єктивно відображає літературний процес в країні,
звертає увагу на все гідне уваги. І хоча я не завжди погоджуюся з усіма
висновками й оцінками експертів «Книжки року» (що зовсім і не вимагається),
незаперечною є їхня, експертів, незалежність та незаангажованість.
Зараз будь-який твір
існує у цифровому варіанті. Чи не вважаєте Ви, що це впливає на розповсюдження
саме друкованої книжок.?
Я сама є користувачем електронної книжки і вважаю її дуже
зручним і корисним винаходом. Що ж, можливо, поширення цифрових текстів і
впливає на зменшення друкованих книжок. Але, як-то кажуть, прогрес не спинити,
і особливої катастрофи я у цьому не бачу. Просто, очевидно, певним чином мають
змінитися і способи видання книжок. Але ж ніщо не можна порівняти із насолодою
гортати сторінки новісінької, або навпаки – старовинної книжки із особливими пахощами.
Втім, це вже лірика. А для заспокоєння вітчизняних видавців хочу додати, що
далеко-далеко не всі українські книжки існують у цифровому форматі. І, боюся,
не скоро існуватимуть.
Будь-яка
популяризація розрахована, в першу чергу, на верстви населення активного віку,
але, в той самий час, саме вони є найактивнішими користувачами Інтернету. Чи не
ускладнює це шлях друкованих творів до читача?
Це тема далеко не нова. Свого часу казали, що кінематограф
поховає театр. Але і театр вижив. І телебачення не поховало кіна, і технічні
засоби не поховали живої музики. Звичайно, без Мережі неможливо уявити собі
життя сучасної людини. Але все ж таки у театр ми час від часу ходимо. Щоправда,
не всі. Але ж і книжки далеко не всі читають. Ускладнює Інтернет шлях друкованих
творів до читача? Так, ускладнює. Але хто сказав, що цей шлях має бути простим?
Очевидно, і видавцям варто шукати
якихось нових підходів.
Чи не вважаєте ви
сучасну літературу занадто прив’язаною до сьогодення. Чи буде вона цікава та
зрозуміла майбутнім поколінням?
Література, прив’язана до сьогодення, цікава і необхідна
сьогоднішньому читачеві. Мені здається, що, навпаки, сьогоднішня українська
література мало пов’язана із сьогоденням, авторів більше цікавить власний
внутрішній стан і світ. Це, звичайно, тема вічна, але далеко не завжди цікава і
потрібна іншим.