Євангелія від Василя Скуратівського

657

2019-й у Малинському районі на Житомирщині був оголошений роком відомого далеко за межами України письменника і народознавця Василя Скуратівського.

Як і хто долучився до відзначення 80-річного ювілею Василя Скуратівського, попросила розповісти відомого в Україні письменника, лауреата Всеукраїнської премії ім. І. Огієнка, голову Малинської міської організації «Просвіта» Василя Сташука.

 

Василь Скуратівський – знакова постать в українській літературі. Він явив своє благословенне слово тоді, коли тотально винищувався генетичний код української нації, коли на найвищих вежах тодішнього верховенства стверджували, що так звані братні народи і народності зіллються в «єдіную і неделімую» імперію. Небагато знайшлося письменників, хто своїм словом будив націю, шукав джерела української духовності та ідентичності.

Іван Багряний, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Василь Стус… Здається, про них сказав пророче відомий філософ Микола Бердяєв, що «ні так званий народ», ні будь-який «клас» не можуть говорити від імені нації. Її дух завжди виражається через «обраних», що тільки обрані можуть почути каміння церков, могильні плити, прочитати старі рукописи, зотлілі сторінки часописів. До таких обраних належить і Василь Скуратівський. Він почув голос України, яка вже задихалася у «братніх обіймах» так званого «старшого брата».

Звертаюся до тих, у кого пам’ять ще не стала повією: згадайте, як засвітилася на крутосхилах нашої історії славнозвісна «Червона рута». Українські пісні сколихнули близьке і далеке зарубіжжя. У світі загомоніли про Україну, її унікальні пісні.

Щось подібне сталося і після виходу у світ, я б сказав, легендарної «Берегині» Василя Скуратівського. Від сивої Говерли до прадавнього Дніпра прокотилася хвиля національної самосвідомості. Нарешті заговорили про українські звичаї, традиції, вишиванки, народні ремесла, врешті-решт – самі про себе: хто ми і чого варті.

 

Українська пісня. Хіба можна її не любити? Це – наша душа. Певне, і Василь Тимофійович не цурався пісні у товаристві однодумців?

Якщо відверто, не чув, як співає Василь. Але знаю, душа його жила маминою піснею. Василь високо цінував Андрія Малишка, часто цитував його пісні і вірші, небезпідставно називав той час, коли творив Андрій Самійлович, пісенною Малишковою епохою. Однією з улюблених Василевих пісень була «Рідна мати моя».

 

Перечитуючи «Берегиню», «Святвечір», «Мамину молитву» та інші твори Василя Тимофійовича, відчувається, колискою його долі було село, його Великий Ліс…

Мені часто доводилося бувати у Великому Лісі і з Василем, і без нього. Сьогодні майже немає села. Але чув і чую, з якою шаною і повагою згадують про нього мешканці Великого Лісу, де народився Василь.

«Мине років десять і не стане Великого Лісу, – журяться великолісці. – І тільки в книжках Василя Скуратівського, Царство йому Небесне, оживатиме наше село».

Василь жив селом, дихав ним. Він був вдячним сином Полісся, яке подарувало йому творчу відвагу і високу долю.

 

Народився на Коростенщині, а у Малинському районі оголосили рік Василя Скуратівського…

Василь Скуратівський, його творчість, насамперед належать Україні. Не маємо права забувати, де і коли запульсували джерела творчості Скуратівського. Саме у малинській районній газеті були надруковані перші вірші і оповідання. Саме тут, у Малині, засвітилася зірка його творчості. А відтак колектив районної бібліотеки схвально відгукнувся на прохання місцевих народознавців, коли бібліо­тека освячувалася іменем Василя Скуратівського. Сьогодні вона стала скарбницею творчості відомого письменника і народознавця. Читачі і гості зможуть тут побачити унікальні речі, що належать Василеві, його книжки, журнали…

 

Певне, у бібліотеці і з’явилася думка про вшанування пам’яті Василя Скуратівського?

Не зовсім. З такою пропозицією неодноразово виступав у Коростені на літературно-мистецькому святі «Просто на Покрову» небіж Василя, письменник Микола Скуратівський. До голосу Миколи прислухалася місцева «Просвіта», яка звернулася до влади, районної і міської, з відповідним проханням. Звичайно, і бібліо­тека не стала осторонь заходів, що проводилися в рамках Василевого року.

Нас почули районна і міська ради: хоч як не скрутно було, знайшли можливість профінансувати літературно-мистецький альманах «Житичі і світ», де надруковані спогади про Василя, вірші місцевих літераторів, слово яких у свій час благословив Скуратівський. До видання цього часопису долучилися і місцеві меценати, зокрема, Володимир Столяр.

Відбулися творчі зустрічі з вчителями та учнями Малинської ЗОШ №2, Українківської, Чоповицької, Ворсівської шкіл, профтехліцею. Широкого розголосу набув конкурс на кращий твір із народознавства. Учні порадували своїми знаннями, почуттями до рідного краю.

Започатковане свято «Погостини Василя Скуратівського», на яке були запрошені учні і вчителі Малинівської і Луківської шкіл. Думається, «Погостини Василя» збиратимуть творчу інтелігенцію, народних майстринь, самодіяльних артистів Малинщини.

Справжнім святом народної творчості і народознавства був літературно-обрядовий фестиваль «Берегиня», що зібрав у музеї народної творчості у Савлуках самодіяльних митців Малинщини, представників творчої інтелігенції, районної влади. То було свято душі. З нами був Василь Скуратівський.

Порадували і депутати міської ради: вони ухвалили рішення про перейменування однієї із вулиць Малина на честь Василя Скуратівського.

 

Чию ще підтримку відчуваєте?

Киян, яким випала щаслива доля працювати з Василем. На зустріч із бібліотекарями району приїздила відомий етнограф Галина Олійник. Я бачив, як світилися очі присутніх, коли Галина ділилася спогадами про Василя. Доречно сказати, Галина Олійник, з котрою ми зустрілися ще весною, провела низку заходів на Львівщині. Слово про Скуратівського звучало там, де ступала нога Василя.

Не хочу і не можу не згадати і Мединівку, де Скуратівський ходив у перший клас. Там з ініціативи малинських просвітян і коростенських пошанувальників творчості Василя, зокрема, письменника, лауреата Всеукраїнської премії імені І. Огієнка Віктора Васильчука, нещодавно відкрили пам’ятну дошку, що довго розповідатиме близьким і далеким нащадкам про автора легендарної «Берегині» Василя Скуратівського.

 

Хтось із класиків сказав, що великі люди живуть не тільки у великих містах: вони живуть у кожному селі, на кожній вулиці. Один із таких Великих – Василь Скуратівський. Він прийшов, щоб розбудити байдужих, повірити в себе, у свою планиду.

Василь Скуратівський кличе нас до маминої пісні, де святкують тихі світанки. Це, образно кажучи, Євангелія Василя Скуратівського. І тільки така Євангелія врятує Україну, кожного із нас від морального бездоріжжя, холопського колінкування.

 

Розмову записала Катерина ВЛАСОВА

 

“Українська літературна газета”, ч. 8 (274), 24.04.2020

 

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік! Передплатний індекс: 49118.

Передплатіть «Українську літературну газету» на 2020 рік в електронному форматі: https://litgazeta.com.ua/peredplata-ukrainskoi-literaturnoi-hazety-u-formati-pdf/

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!