Суспільне Культура публікує розмову з підприємцем та публіцистом Валерієм Пекарем про те, як забезпечити мир Україні.
Хто такі “хороші росіяни” та чи наближають вони перемогу України у війні над Росією?
Підприємець, публіцист, співзасновник громадянської платформи “Нова країна” Валерій Пекар наголосив у ефірі Українського Радіо, що українська перемога — це коли Росія ніколи більше не загрожуватиме Україні.
Суспільне Культура публікує текстову версію розмови.
“МИР НЕ КРАЩИЙ ЗА ПОПЕРЕДНІЙ”
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Українська перемога потроху наближається завдяки звитязі ЗСУ і західній допомозі. Але як виглядатиме ця перемога, як виглядатиме світ після війни? Великий класик стратегії XX століття сер Безіл Генрі Ліддел Гарт писав, що “перемога — це мир, кращий за попередній”. І це означає, що, викинувши останнього російського солдата за межі української території, Україна отримає мир не кращий за попередній, а такий самий, як попередній. Імперія знову буде загрожувати Україні, імперія завжди повертається, як ми знаємо, не лише із серіалу “Зоряні війни”, а із будь-яких історій, наприклад, історії Першої і Другої Чеченських війн, коли, зазнавши поразки в Першій Чеченській війні, Росія повернулася для того, щоб знищити Чеченську Республіку Ічкерію.
Українська перемога — це коли Росія ніколи більше не загрожуватиме Україні. Це означає, що вона не повернеться з війною ні за 5, ні за 25 років, щоби наші діти воювали в наступній російсько-українській війні. А це можливо тільки тоді, коли незворотні зміни стануться у самій Росії. Й оце і є власне українська перемога.
Основою для цього є успіхи Збройних сил України на полі бою, але для того потрібно значно більше. Зокрема позиція української держави і наших не тільки західних, а й східних союзників, зокрема Японії, Австралії та інших країн, стосовно того, яке є майбутнє в Росії.
Яким буде світ після перемоги України
“Маніфест сталого миру. Світ після нашої перемоги” — це документ, випущений і презентований в лютому на Мюнхенській безпековій конференції групою із 25 українських науковців, дослідників, громадських діячів. І ще півсотні відомих українців підписалися під цим документом для того, щоб поширити його на Заході в якомога ширших колах.
Цей документ встановлює основи того, як Україна та українське громадянське суспільство пропонує бачити світ після війни. Він, по суті, містить два розділи:
- Відповідальність за війну. Це такі очевидні речі, як покарання за злочин агресії, як відшкодування завданої шкоди, як зниження статусу Російської Федерації в міжнародних організаціях
- Забезпечення сталого миру. Як зробити так, щоб війна ніколи більше не повернулася.
І тут йдеться про політичні й гуманітарні зміни в Росії, а також про подолання стереотипів щодо України та Росії в західній політиці, про роззброєння Росії і про зміни у світовій енергетичній політиці, які не дозволять великій нафтовій автократії починати велику війну знову.
ЧИ МОЖЛИВА У РОСІЇ ДЕМОКРАТІЯ
Політичні зміни в Росії — це є основне. Тож постає питання, хто це все буде робити. Серед українців часом можна почути різні думки стосовно майбутнього Росії. Найчастіше зустрічається позиція — “це не наша справа, хай вони там самі цим займаються”. Ми не можемо в Україні малювати план, яким буде устрій майбутньої Росії. Це дуже важливий момент. Ми не можемо окупувати Росію, вона занадто велика. Та й не наше це завдання.
Наше завдання — облаштувати квітучу Україну, а не займатися нашим північно-східним сусідом. Хай вони там самі розбираються. Наше завдання — зробити так, щоб вони розбиралися таким чином, щоб імперія була розібрана на частини, і таким чином не становила загрози Україні.
Хто це зробить? Очевидно, це не зроблять ті так звані “хорошие русские”, які з європейських столиць захоплюють кафедри, мікрофони і телебачення й розказують про те, що якщо вони зараз опиняться в Кремлі, то моментально Росія стане демократією. Росія не стане демократією, бо для демократії потрібні демократи. Для демократії потрібні громадські організації, політичні партії, судова система, населення, готове виступати за свободу, і багато-багато інших речей, яких Росія не мала ніколи. Там, де ніколи не було демократії, там, скоріше за все, є і не буде ніколи.
СТАВКА УКРАЇНИ — НЕ РОСІЙСЬКІ “ЛІБЕРАЛИ” З ЛОНДОНА
Наша українська ставка мусить бути не на те, що якісь “ліберали” з Лондона зможуть зробити Росію демократією. Незрозуміло яким чином, як вони потраплять в Кремль, на якому білому коні чи на білому танку, і як вони витримають сутичку з російськими яструбами ФСБ, армії, військово-промислового комплексу, російськими нацистами тощо? Значить, наша ставка інша.
Наша ставка за те, що Росія як політична одиниця імперського типу мусить припинити існування. Народи Росії мусять бути вільними. І тут є дві підстави для того. Одна підстава геополітична, матеріалістична і навіть цинічна десь, а інша — романтична, ідеалістична і певною мірою релігійна:
- Матеріалістична: якщо Росія припинить існування як імперія, а на її теренах виникнуть нові незалежні держави, очевидно, ніхто більше не буде загрожувати Україні. Тим більше, що сьогодні еліти цих держав значною мірою, орієнтуються на Україну, і український погляд на них важливий.
- А романтичний й ідеалістичний поглядтак само важливий. Адже з кінця 80-х років минулого сторіччя українсько-польське-литовське гасло було незмінним — “за нашу і вашу свободу”.
Тому що ми не можемо бути вільними, поки поруч існує імперія, де величезна кількість народів є в пригнобленому колонізованому стані. Тому що ми, українці, так само були колонізованим народом протягом сотень років. І нас так само русифіковували, розстрілювали нашу інтелігенцію і культурну еліту, забороняли мову, мобілізовували і гнали на імперські загарбницькі війни, як сьогодні це відбувається з татарами, башкирами, калмиками та іншими народами.