Богдана МАТІЯШ: "Часом поезія стає молитвою"

299

Поетка, перекладач, редактор видавництва й часопису
«Критика», представник київської редакції часопису «Український журнал»
(Прага). Авторка поетичних книжок «Непроявлені знімки» (2005), «розмови з
Богом» (2007). Кость Москалець назвав «розмови з Богом» найсенсаційнішим
поетичним виданням 2007 року, а Андрій Бондар припустив, що «розмови з Богом»
«із плином часу стануть культовою книжкою, як стали такими, приміром, перша
збірка Олега Лишеги “Великий міст” або “Діти трепети” Василя Герасим’юка».
Фрагменти «розмов із Богом» перекладено словацькою, білоруською, польською,
англійською та німецькою мовами. Народилася, живе та працює в Києві.

Богдано, минуло багато часу після виходу Вашої
книги «розмови з Богом», аж тепер поширюються чутки про нову поетичну збірку.
Коли і де вона видаватиметься?

Справді, минуло трохи часу
від виходу «розмов з Богом», але не маю враження, що надто багато. Напевно,
рівно стільки, скільки мусило минути, щоби всередині в мені з’явилась якась
нова мова. Тим більше, що «розмови» досі для мене дуже живі. Час собі минає, а
вони й далі мені важливі. Нова книжка «Твої улюблені пси та інші звірі» вийде,
певно, на початку весни, може, при кінці зими. А ось хто її видаватиме, хай поки
що побуде таємницею.

 

А в чому, на Вашу думку, полягає різниця між
молитвою та поезією, зверненою до Бога?

У молитви немає іншого
слухача, крім Бога, – несуттєво, чи це молитва приватна, а чи молитва
спільноти. Поезія ж може мати багатьох інших слухачів. Хоча це правда – часом
поезія, чи то в мить творення, чи читання, стає молитвою.

 

Чи відчуваєте вплив польської літератури на власній
творчості?

Так розумію, що це
приховане запитання про вплив віршів о. Яна Твардовського… Ні, радше ні,
їхнього впливу на моє письмо немає, хоча Твардовського дуже люблю. Будь-яких
інших польських впливів теж не можу назвати, зате з українців назвала би,
певно, Олега Лишегу. Хоча набагато сильнішими для мене є впливи світоглядні,
про літературні впливи мені зараз майже не йдеться. Скажімо, для мене дуже
важливі постаті св. Франциска з Асижу та св. малої Терези. Дуже багато думаю
про те, яким було їхнє життя, якими вони бачили себе перед людьми і Богом, ось
ця їхня святість і малість – внутрішньо вони мені справді важливіші за
будь-який літературний вплив.

 

Які жанри, на Вашу думку, потребують повнішого
представлення в українській літературі?

Я не знаю, чи можна так
ставити питання. Кожна література має таку кількість і якість жанрів, які вона
здатна мати. Не можу сказати, що в українській літературі недостатньо
представлена велика проза, інтелектуальний роман, що їй бракує есеїстики, чи
репортажів, чи подорожніх книжок. Знаю, що цієї традиції тепер немає, але знаю,
що всьому свій час, не маю чогось, чого мені в українській літературі бракує.
Мені в ній вистачає всього. А жанрів, яких ми не маємо, маю вдосталь на читання
в текстах інших літератур.

 

Сьогодні багато говорять про відсутність нової
перекладацької школи в Україні і низьку якість перекладів, зроблених
сучасниками…

…але, думаю, це не має
ставати на заваді тим, хто таки береться перекладати книжки, робити свою справу
добре. Це найкращий лік на критику.

 

І насамкінець побажання читачам від Богдани Матіяш.

Бути собою. Вчитися бути
світло, спокійно і просто. І нічого не боятися.

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!