У львівському видавництві «Кварт» вийшла друком нова монографія заслуженого діяча науки і техніки України, доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри менеджменту в охороні здоров’я, фармакотерапії і клінічної фармації Андрія Зіменковського «Алхімія без упереджень». На своєю книжкою, яка нагадує справжню енциклопедію «алхімічних» знань, автор працював близько шести років. Про те, що ж насправді є алхімія, а також про зв’язок прадавніх знань із нашою сучасністю, й поговорили з автором цього непересічного видання.
– Ваше дослідження присвячене алхімії, яку зазвичай сприймають за суміш містицизму, а іноді й банальне шарлатанство. Тим не менш, переосмислення цього явища, здійснене вами в контексті медицини та фармації, філософії та теології свідчить зовсім про інше. Виходить, алхіміки не лише філософський камінь шукали?
– Алхіміки шукали, по-суті, шлях до вдосконалення, очищення Душі, повернення людини до стану Адама до гріхопадіння. Відповідно, такі новоотримані властивості (хоча колись ми нібито вже мали ці властивості) дозволять людині перейти на вищий рівень із практично необмеженими (чи не ангельськими) можливостями. Натомість, через таємні знання отримання такого надбання, як мудрість, теж багато чого дає: відсутність воєн, високі інтереси і більш глибоке пізнання природи і нових світів, взаємна опіка і любов тощо. Філософський камінь, еліксир молодості, трансмутації – далі напевно можливість керування часом, збільшення тривалості життя, телекінез, телепортація, та що там казати – те, про що людина завжди мріяла – над-можливості.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
– А як, до речі, церква сприймала алхімію? Вважала її за єресь і відступ від Бога?
– Ну, бачите, ще від Мойсея «золотий тілець» чи попросту золото і все що з ним пов’язане – точно не від Бога, а отже, завжди викликало в Церкви роздратування. Якщо не вважати таке словосполучення вже єрессю… А далі – упередження, інтриги, заздрість можновладців, все як завжди, зрештою. Церква була дуже пов’язана з владою. Тож реакція зрозуміла. Яскравим прикладом таких «воєн» є приклад знищення архібагатого і впливового ордену тамплієрів королем Філіпом Красивим. Щось подібне відбувалося і з алхіміками.
– Окрему увагу у вашій книзі приділено таємним товариствам різних епох – тамплієрам, масонам, розенкрейцерам. Ви вважаєте, між ними був якийсь зв’язок?
– Мені здається, що в результаті власне моїх досліджень гіпотетичний спочатку зв’язок між цими орденами вдалось довести – вони однозначно були між собою пов’язані – у всіх планах (ідеологічно, містично, історично тощо).
– А якою, по-вашому, була основна ідея алхімії? Невже лише перетворення металу на золото?
– Я часом жартую і кажу, що основною метою алхімії було сховати свої знання від дурнів. Зрештою, і від шарлатанів, яких справжні алхіміки вважали різновидом дурнів. Наведу простий приклад. Вийдіть в центр міста і крикніть що можете шмат якогось заліза перетворити на злиток золота. Вас вважатимуть божевільним. Ось і маєте перший рівень захисту алхімії – не слід всім видавати її таємниці. А якщо серйозно (хоча попереднє теж було серйозно), то основна ідея алхімії – людина має стати кращою. Алхімічний шлях перетворення Душі – це шлях людини до Бога. Бо лише з Божою поміччю працювали справжні науковці – алхіміки. Це шлях людини до себе.
– Розкажіть, хто з відомих людей займався алхімією. У вашій книжці чимало про цих достойників, але хто на вашу думку більш придався до її розвитку?
– Основоположником цих знань, правдоподібно, вважається Гермес Трисмегист, який жив у 2-3 тисячолітті до Р.Х. Він залишив певні праці по собі, але ж йому допомагали учні і сподвижники. Вважається, що езотеричну спадщину минулих цивілізацій залишила група людей, і ці знання дійшли до нас через Гермеса. Найвідомішими, очевидно, із тих, хто успішно практикував алхімічні досліди, були Ісак Ньютон, Альберт Великий, Тома Аквінський, Каліостро, Сен-Жермен, Піфагор… Та ще багато хто. Алхімія – це ж не тільки трансмутація металів, це трансформація Душі, це процес переродження людини, очищення її, так би мовити, від бруду поколінь. Звідси й виникло – алхімія Душі. Навіть, зрештою, Мао Дзедун, кажуть, цікавився питаннями алхімії.
– Ваша книга, будучи присвячена містичним, езотеричним фактам, претендує на формат, який нагадує енциклопедичне видання. Чи існували в сучасній бібліографії такі видання? І чи не плануєте продовження цієї теми в якомусь іншому форматі? Наприклад, художньому.
– Бачите, я науковець, тому звик до мови науки – звідси й формат, який більше нагадує енциклопедичний. Хоч, скажу відверто – я завжди намагаюсь якось спростити чи перевести у формат популярно-доступного викладу, але виявилось – це доволі важко, тому мені й не завжди вдається. Можливо, народиться друга книга на цю тему. Матеріалу вже збирається досить. Не виключаю, що за певних обставин я погоджусь зняти документальний фільм за книгою. Зрештою, бачу яким би він мав бути…
– Дякую за розмову, і хай вам щастить у подальшій реалізації ваших проєктів.
– Дякую.
Розмовляв Ігор Бондар-Терещенко