Про світ добра і краси, творче джерело життєвого натхнення, дитячі вподобання та силу художнього слова, світлі спогади та яскраві оптимістичні мрії говоримо з письменницею Вірою Марущак з нагоди її ювілею.
Віра Іванівна Марущак (дівоче прізвище Рожкова), журналіст, письменниця, педагог, бібліотекар, освітянка, просвітянка, кавалер ордену княгині Ольги ІІІ ступеню, член Національної спілки письменників України, член Національної спілки журналістів України, голова Миколаївської обласної організації Національної спілки письменників України.
Віра Іванівна народилась в районному центрі Арбузинка Миколаївської області. Там же закінчила Арбузинську середню школу № 2. Зростала в робітничій сім’ї.
Коли до Вас прийшло розуміння, що хочете стати письменницею?
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Мабуть, допоміг випадок. На випуск першої книги мене надихнула моя сусідка Валентина Дейнека, яка читала мої оповідання, надруковані в заводській газеті «Трибуна рабочего». Перші твори були написані російською мовою. У1991 році, коли Україна стала незалежною, було дуже мало книжок, написаних українською мовою для юного покоління, тому стала писати для них.
А чи Ви любите читати книжки?
Авжеж. Ще з дитячих років любила читати. Для нас із братом Михайлом, який майже на два роки старший за мене, батько приносив з бібліотеки цілі пачки книг (він все життя дуже багато читав), і ми любили читати. Хоча батько й мав робітничу професію, проте дуже добре знався на літературі, особливо – зарубіжній. Я з дитинства захоплювалась творчістю Теодора Драйзера, Олександра Дюма, Еміля Золя, Роберта Луїса Стівенсона, Стендаля. Особливо захоплювалася неперевершеними психологічними новелами австрійського письменника Стефана Цвейга.
І хоча ми з братом були трохи замалими для такого читання й тато не надто дозволяв брати такі книжки, однак нам із Михайликом вдавалося читати з ліхтариком під ковдрою. Часом захоплювались цим заняттям до самого ранку. Та й під час уроків потайки іноді читали.
Як розпочиналася Ваша трудова діяльність?
Переїхавши до Миколаєва, з 1973 до 1979 року працювала в молодіжній газеті «Ленінське плем’я». У 1976 році закінчила з відзнакою бібліотечний факультет Миколаївського вищого училища культури, а 1982 року – факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. З 1981 року – член Національної спілки журналістів України. З 2006 – член Національної спілки письменників України.
Працювала також на величезному Чорноморському суднобудівному заводі, на радіостудії «Чорноморець», і в Миколаївській обласній бібліотеці для юнацтва. Викладаю для старшокласників основи журналістики у Першій українській гімназії ім. Миколи Аркаса. Майже два роки очолюю Миколаївську обласну організацію Національної спілки письменників України.
Що для вас важливо у цій роботі?
Коли мене обирали на цю посаду, я озвучила свою програму й відзначила, що потрібно гучніше заявляти про те, що в області є спілка письменників. А для цього необхідно щорічно проводити літературні фестивалі, творчі зустрічі з учнівською та студентською молоддю, зустрічатися з наймолодшою аудиторією у дитячих садочках.
І це вам вдалося?
Багато чого зрушилося з місця. У цьому році ми відзначали 45-річчя від дня заснування Миколаївської ОО НСПУ. До цієї дати були розроблені заходи, відповідно до яких разом із Центральною бібліотекою ім. М. Кропивницького провели творчі зустрічі не лише в цій бібліотеці, а й у всіх її філіалах, а їх аж 20. А також письменники Миколаївщини виступали в школах, інститутах, бібліотеках міста й області. Зокрема були виїзди до Баштанки, Казанки, Вознесенська, Нової Одеси, Снігурівки, Широкого Лану та інших населених пунктів. Відрадно те, що ми знайшли шляхи й до дитячих садочків, бо саме з цього віку потрібно дбати, щоб дитяча душа не була глухою до рідного слова.
У Рибаківці є оздоровчий табір «Орлятко», де протягом літа відпочивають діти зі шкіл-інтернатів. Разом із письменником В’ячеславом Качуріним підтримали цих дітей, проводили для них дієві заходи: майстер-класи, конкурси, вікторини.
Звісно, що письменники співпрацюють з бібліотеками. Які вагомі заходи не обійшлися без участі Миколаївської організації НСПУ?
Ми брали участь у науково-практичній конференції «Шевченко і сучасність» (до 205-ї річниці від дня народження Т. Шевченка) (виступала з доповіддю «Відомі миколаївці – лауреати Шевченківської премії»); у науково-практичній читацькій конференції «Нові імена в сучасній літературі». Тема моєї доповіді: «Миколаївські письменники сучасності». Заходи відбувалися в Миколаївській обласній універсальній науковій бібліотеці. Не стоїмо осторонь і таких заходів, як семінари, дискусії, акції.
В Центральній міській бібліотеці для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменка Централізованої бібліотечної системи для дітей м. Миколаєва відбулася фокус-дискусія «Бібліотека як спільний інклюзивний простір для соціокультурних інституцій» за проектом «Світ один для всіх: інклюзія в дії». Ці теми порушуються в творах наших письменників.
У рамках Відкритого літературного фестивалю «Bookids Fest» у Миколаївській обласній бібліотеці для дітей ім. В. О. Лягіна відбулася професійна подіум-дискусія «Як залучити дітей до читання сучасних українських книг?». Провели акцію «Свічка пам’яті Миколі Аркасу» біля пам’ятного знаку відомому просвітителю Південного краю. За участі письменників проведена літературно-мистецька композиція «Вогонь, запалений Тарасом» у Першій музичній школі ім. Римського-Корсакова; «Духом сильна Україна» – зустріч із учасниками АТО в обласній адміністрації.
Участь у церемонії покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку на честь 100-річчя Соборності України; захід з освітянами Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти до Дня Незалежності України. Вперше в історії організації взяли участь у заході на головній вулиці міста до дня звільнення Миколаєва – виступ на вулиці Соборній. Для нас, письменників-просвітян, повчальною та пізнавальною стала поїздка до Аркасівського краю – с. Христофорівка, що на Баштанщині, на батьківщину просвітянина, історика, композитора Миколи Аркаса. Для учнів Христофорівської школи наш письменницький десант передав книжки.
Яку роботу проводите з молоддю?
Проводимо конкурси. Відбувається тісна співпраця нашої спілки з Будинком вчителя та Миколаївською організацією Народного руху України. Зокрема, це проведення ХХ–го ювілейного конкурсу Шевченківської поезії «Заповіт», перший конкурс ім. Дмитра Креміня «Миколаївський оберіг», конкурс читців патріотичної поезії ім. Валерія Бойченка. А також було проведено разом з інститутом післядипломної педагогічної освіти Міжнародний конкурс української мови ім. Петра Яцика – обласний етап.
Впливають на молодь виховні заходи щодо вшанування великого українського письменника, відкривача скіфської Пекторалі Бориса Мозолевського. Поїздку на Веселинівщину, батьківщину відомого археолога й поета, здійснила з секретарем ОО НСПУ, дитячим письменником Анатолієм Качаном. Минулого року з ним побували на батьківщині Дніпрової Чайки – с Зелений Яр, що на Доманівщині.
Цікавим для студентів Національного університету ім. В. Сухомлинського був захід «Не маємо права забути». Цю зустріч із вдовою письменника Івана Григурка Надією нещодавно проведено в Центральній бібліотеці ім. М. Кропивницького.
Письменницький Миколаїв має гарний проект, започаткований молодими миколаївськими письменниками Ольгою Свірською та Олегом Дорошем – «Поетичний трамвай». Ми повинні підтримувати нашу молодь, брати участь у цьому проекті.
Плануємо відкрити літературні студії при бібліотеках міста.
А що можете сказати про роботу з творчою молоддю?
Хоча робота з творчою молоддю не припинялася ніколи, однак останнім часом нам необхідно її активізувати. Якщо говорити про обласний літературний конкурс «Золота арфа», то останніх кілька років про нього не чути. З цього приводу я звернулася до обласного управління освіти та управління культури з проханням фінансування та організації конкурсу. Ми, письменницька еліта, повинні взяти на себе відповідальність розшукувати, підтримувати творчу молодь, дати можливість спробувати свої сили. Адже тільки через «Золоту арфу» до письменницької організації прийшли Олександр Кучеренко, Світлана Іщенко, Лариса Матвеєєва. Сподіваюся, що і у майбутньому молодь буде обирати для себе творчу дорогу. До речі, ми хочемо їй дати ім’я Дмитра Креміня, адже саме він започаткував цей конкурс.
Ви уже згадували про фестиваль BookKids Fest. Розкажіть більш детально.
Основна мета відкритого літературного фестивалю BookKids Fest – зосередження уваги суспільства на необхідності виховання у дітей потреби і культури читання української дитячої літератури, а також популяризація творів сучасних українських письменників та миколаївських письменників, що пишуть для дітей і підлітків.
У рамках фестивалю проводилися творчі зустрічі в школах та бібліотеках області. З юними читачами поспілкувались відомі миколаївські письменники Віра Марущак, Людмила Чижова, Галина Запорожченко, Олександр Мачула, Тетяна Свірська. Приємним сюрпризом для дітей були подарунки – книги з автографами письменників за майстерне художнє читання і рекламу їх творів. Організатором і натхненником цього заходу, що проходив протягом 2 тижнів, була обласна дитяча бібліотека ім. В. Лягіна. Ми об’їздили майже всю область – Вознесенськ, Нова Одеса, Веселинове, Широкий Лан, Арбузинка, Снігурівка.
А як щодо пропаганди творчості письменників через радіо, телебачення, друковані та електронні ЗМІ?
Так. Налагодження зв’язку з інтернетвиданнями, радіо, телебаченням дозволило виходити на більш ширшу аудиторію – нашими потенційними читачами. За нашої участі було проведено багато радіопередач, телеефірів. А дякуючи співпраці з редакціями газет, знайшли шлях друкуватися у періодичних виданнях: газеті «Южная правда», де запроваджено рубрику «Миколаївській спілці – 45». Багато наших авторів уже представлено у ній. Відгукнулися колеги-журналісти і на ювілей нашої славної дитячої письменниці Людмили Чижової.
Кілька прикладів з нашого радіодоробку: прямий ефір на радіо ФМ – про Миколу Аркаса та створення міжрайонної організації «Просвіта ім. М. Аркаса». Запис на радіо ФМ до Дня Соборності України; до Дня Незалежності; «Війна у творчості письменника», виступ на телебаченні, спогад про друга – Дмитра Креміня та багато інших матеріалів..
Наша прес-служба тісно взаємодіє з сайтом НСПУ. Там часто друкуються матеріали про найважливіші події, які відбуваються в спілці. Зокрема про спаський трамвай, літературний фестиваль BookKids Fest, 45-річчя МОО НСПУ.
Не відмовляють нам також у друку матеріалів і столичні газети: «Літературна Україна» та «Слово просвіти». Там друкувалися матеріали до 45-річчя МОО НСПУ та про співпрацю з Миколаївською просвітою.
У цьому році ваша спілка осиротіла. Пішли у засвіти славні митці слова: Шевченківський лауреат Дмитро Кремінь і поет, редактор газети «Вечерний Николаев» Володимир Пучков. Що робиться для вшанування їх пам’яті?
Так, це велика втрата не лише для родин, для спілки, а й для всієї України. Це знані письменники з іменами, відомими за межами нашої країни. Ми безмежно сумуємо і робимо все, щоб ці імена не забувалися. Цьогоріч проведено творчий конкурс імені Дмитра Креміня для учнів шкіл області. Цей захід проводився разом із фондом «Діти України» та обласною спілкою «Народний рух України».
Літературно-музичний вечір-присвята «Музика поезії над рікою життя…» про Дмитра Креміня. Цей захід провели разом із обласною універсальною науковою бібліотекою за участі родини Кремінів.
Творчі вечори за участі родини Кремінів з нагоди вшанування пам’яті Володимира Пучкова та Дмитра Креміня: у старому яхт-клубі та Пушкінському клубі, де звучала їхня поезія з книжки «Два береги». Порушено питання вшанування пам’яті Дмитра Креміня на світовому рівні – занесення імені Дмитра Креміня до Фонду національної скарбниці світової літератури ЮНЕСКО. Ці дії здійснюються при потужній підтримці нашого земляка, який проживає у Парижі, Анатолія Миронова, композитора і співака.
Відбулася музично-поетична вистава, присвячена пам’яті Дмитра Креміня. Незалежна театральна платформа – «Транзитом крізь серця».
Культурною спільнотою Миколаєва обговорювалася пропозиція щодо оголошення 2020 року роком вшануванням пам’яті Шевченківського лауреата Дмитра Креміня.
У вас, Віро Іванівно, дуже напружений графік роботи. Чи встигаєте з таким обсягом робіт? Адже ще й відзначили 45-ту річницю з дня заснування спілки.
Так. Відзначили. До нас на свято завітав очільник НСПУ Михайло Сидоржевський, який привітав нас з цією датою, вручив відзнаки – подяки та нагороди. А також від керівників області всі письменники отримали нагороди.
Сотні книжок тисячними тиражами подарували за 45 років миколаївські письменники своїм шанувальникам. Вони охоплюють усі літературні жанри і дарують радість читачам – від малюків до сивочолих.
Завдяки міжнародному інтернетжурналу «Миколаїв літературний» про миколаївських письменників знають більш ніж у 100 країнах світу. Як журналіст, також роблю дописи в інтернетжурнал про наших письменників.
Історія спілки пов’язана з людьми слова і честі, справи та праці – Валерієм Бойченком, Юрієм Мироновим, Анатолієм Ластовецьким, Іваном Царинним, Оленою Поманською, Альбертом Вербецєм, Михайлом Божаткіним, Віктором Подольським, Адріаном Топоровим, Емілем Январьовим, Володимиром Пучковим, В’ячеславом Качуріним.
Які проблеми ще не вирішені, на які питання потрібно звертати увагу в першу чергу?
Особливої уваги потребує програма книговидання за державний кошт. Коли я говорила з колегами з інших областей, то довідалася, що всі кошти витрачаються в першу чергу на видання книжок членів Національної спілки письменників України, а залишки йдуть на видавництво краєзнавчої, історичної літератури. Ми ж стикаємося з проблемою видати книжку за державний кошт. Щоб наші письменники не ходили з протягнутою рукою, до Положення про державне книговидання потрібно ввести пункт: в першу чергу видавати книжки членів НСПУ. На засіданні Правління Спілки письменників у Києві повідомила про те, що спілчанами-художниками готується проект закону про спонсорство. Просила очільника НСПУ долучитися до цієї роботи, щоб такий закон мав місце, адже в інших країнах він діє.
Болюче питання і про викладання літератури рідного краю в школах області: на цей предмет дається лише 5 годин. Чи достатнього цього, щоб знати творчість наших земляків? Звичайно – ні, тому слід піднімати це питання на рівні Спілки письменників України та Міністерства освіти і науки України. До речі, потрібно організовувати в кожній школі інформаційні куточки про письменників. Свого часу в Миколаївському національному університеті імені В. О. Сухомлинського, а не імені Миколи Аркаса, була дошка з іменами письменників. Сьогодні це у минулому, але ж тут готують викладачів української мови і літератури. Тож важливо, щоб такий стенд був не лише у цьому навчальному закладі, а й в усіх вишах. Буваючи на зустрічах у багатьох навчальних закладах, надаю їм інформацію про наших письменників з проханням у подальшому виготовити такий стенд.
Потрібно подбати про вшанування знаменитих наших земляків-письменників Дніпрової Чайки, Бориса Мозолевського, Миколи Вінграновського. Було б доречним створити літературний клуб ім. Миколи Вінграновського. Залучати до його роботи товариство «Просвіта», викладачів вищих навчальних закладів, наших письменників. Варто було б подумати і про перейменування обласної дитячої бібліотеки, щоб вона могла носити ім’я нашого земляка Миколи Вінграновського, який, до речі, був удостоєний Шевченківської премії саме як дитячий письменник. Такого листа спрямували на бібліотеку, потрібно знову порушувати це питання і довести його до логічного кінця.
Потрібно віддати належне редакторам газети «Миколаїв літературний» В’ячеславу Качуріну, Володимиру Христенку за те, що у цьому виданні зібрано матеріали про всіх наших письменників. Їх використовують вчителі на уроках літератури. Говорила про це з керівництвом Миколаївської обласної універсальної наукової бібліотеки ще минулого року, а вже цьогоріч на святкуванні 45-ї річниці почула про уже створений сайт. Таким чином і це питання майже вирішено, бо ще продовжується його наповнення. Дуже вдячна працівникам МОУНБ.
Є також пропозиції і до представників «Літературної України»: виділити одну зі сторінок газети для коротких повідомлень із областей. Таким чином будемо знати про ті події, які відбуваються у наших сусідів. Адже, в основному, знаємо лише про те, що відбувається у столиці.
Ще до однієї із моїх пропозицій дослухалися у Києві – на сайті НСПУ розміщена інформація про всі літературні конкурси, що відбуваються в Україні.
Я вірю у творчі сили нашого письменства, які задовольняють духовну потребу нашого народу в художньому слові.
Попри політичні чвари та економічну кризу ми маємо робити свою справу – являти правду і словом, і ділом; доводити, що художнє слово залишається животворящою силою нашого часу. Тримаймося гуртом! Успіху й любові всім нам від вдячних читачів!
Спілкувалася Галина Запрожченко, член НСПУ