Сміх на гаку

101

ПО МУЗЕЮ ПРОСТО НЕБА

Ось екземпляр гігантського звіринця –

Ви бачите, панове, 
українця.

Ставний, міцний, як звикло, вуса ма…

О, ні, не вкусить! – Лагідність сама.

Усе уміє, руки золоті,

предобрий і зручний у спожитті.

Сам  їжу здобува. Не
сам з’їда –

Вам – десятьом! – іще перепада.

Здобувши ж мало – уника гріха:

Все вам віддасть, сам 
з голоду здиха.

 

А ось іще бідовий екземпляр –

До мови їхньої ма особливий дар,

Складає вірші. А говорить як!

Ну викапаний, вилитий Спартак!

Таких осібно треба берегти.

Тому до них приставлено пости.

 

До речі, – мова. О! 
Яка краса!

Багатство суфіксів буквально потряса!

Дзвінка, співуча, лагідна, м’яка…

Аж просто жаль, що мова їх – зника.

Нум, попросімо цього, – пару фраз

Нехай промовить екземпляр для нас.

Поаплодуймо…  Чуєш,
ти?  Скажи,

Чи добре вам на Україні жить?

 

Чого мовчиш?! То, може, заспівай!

(Пісні в них – клас! Та 
і життя в них – рай!)

Співай: «Реве та стогне…» Ну, сміліш!

Хм, так ревів і так стогнав раніш.

А може  «Ще не
вмерла…» затягни.

Не хоч співать? – То гопака утни!

Ну все… не шкірся… все… працюй, працюй…

(І що це з ним? Ну хоч не експонуй!)

Я вам магнітофончика включу –

він безвідмовний.

                      
Та й далеко чуть…

18. 01. 1991р.

 

ПЕРЕДВИБОРНА ПРОМОВА ЧИНУШІ

Людоньки! Пора прийшла велика!

Ви, хоч вас без ліку, – не безликі.

Ваша воля так багато значить –

Ви повинні нам тепер віддячить!

 

Ось колода ціла кандидатів –

Є із кого, братці, вибирати.

Тільки довго думати не нада –

Вибирайте тих, у кого влада!

 

Нащо вам ті вісімки чи шістки? –

Їх мета – у королі прилізти.

Чи народу стануть у пригоді,

Масно засмальцьовані в колоді!?

 

А король і туз – то ідеальна

Влада! Вже сформована, реальна:

Так і прошива по вертикалі,

Ма  зв’язки  вкорінені і сталі.

 

Навіть ці неїжджені валети –

Вискочки і без авторитету…

Отже, довго думати не нада –

Вибирайте тих, у кого влада!

 

(А вони все зроблять вам, що схочуть…

Дайте лиш на шию вашу скочить.)

 

***

Як дати ради з долею нашою:

той диха Леніним, а той парашею,

той – одеколонами,

той – зеквагонами,

той – санаторієм,

той – крематорієм,

той – кримо-сочами,

той – пермо-кучиним,

той – пересмаченим,

той – перемученим.

Той диха благами,

а той – ГУЛАГами.

Один – озонами,

а другий – зонами.

Один – класовістю,

а другій – совістю.

Той – полохливістю,

а той – сміливістю,

один – брехливістю,

той – соромливістю.

Один – гордливістю,

той – співчутливістю.

Зате цей в партії,

А той – у Правді є.

 

ОКУПАНТ

Я на зупинці окупанта стрів –

Він півлежав, чи, скорше, півсидів

Із нього випромінювалось зло,

І по землі струмочком щось текло.

 

Він голосно питався у людей

Чи піво єсть? А єслі єсть – то гдє?

Нарешті хтось не витримав: «Та цить!

Хіба ти ще не знаєш? 
Пиво – пить!»

 

І він, мов купа отого лайна,

Що в нього вступиш, розсмердівся на

Усю зупинку і кричав, хрипів

Щось про хахлів, бандьору і жидів,

Яких би треба бити, щоб спасать

Єдіную Росію, бога мать…

І незалежність нашу матюкав

А всі дивились і ловили ґав.

 

Та й сам він не залежався. За ним

Прийшла машина, гицлі-пацани

Його повезли. На смітник, мабуть…

Але у всіх лишилась каламуть,

Мов щось гидке, паскудне в руки взяв…

 

Так окупант усіх уже «дістав»…

 

10.01.2006

м. Одеса

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!