ПО МУЗЕЮ ПРОСТО НЕБА
Ось екземпляр гігантського звіринця –
Ви бачите, панове,
українця.
Ставний, міцний, як звикло, вуса ма…
О, ні, не вкусить! – Лагідність сама.
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Усе уміє, руки золоті,
предобрий і зручний у спожитті.
Сам їжу здобува. Не
сам з’їда –
Вам – десятьом! – іще перепада.
Здобувши ж мало – уника гріха:
Все вам віддасть, сам
з голоду здиха.
А ось іще бідовий екземпляр –
До мови їхньої ма особливий дар,
Складає вірші. А говорить як!
Ну викапаний, вилитий Спартак!
Таких осібно треба берегти.
Тому до них приставлено пости.
До речі, – мова. О!
Яка краса!
Багатство суфіксів буквально потряса!
Дзвінка, співуча, лагідна, м’яка…
Аж просто жаль, що мова їх – зника.
Нум, попросімо цього, – пару фраз
Нехай промовить екземпляр для нас.
Поаплодуймо… Чуєш,
ти? Скажи,
Чи добре вам на Україні жить?
Чого мовчиш?! То, може, заспівай!
(Пісні в них – клас! Та
і життя в них – рай!)
Співай: «Реве та стогне…» Ну, сміліш!
Хм, так ревів і так стогнав раніш.
А може «Ще не
вмерла…» затягни.
Не хоч співать? – То гопака утни!
Ну все… не шкірся… все… працюй, працюй…
(І що це з ним? Ну хоч не експонуй!)
Я вам магнітофончика включу –
він безвідмовний.
Та й далеко чуть…
18. 01. 1991р.
ПЕРЕДВИБОРНА ПРОМОВА ЧИНУШІ
Людоньки! Пора прийшла велика!
Ви, хоч вас без ліку, – не безликі.
Ваша воля так багато значить –
Ви повинні нам тепер віддячить!
Ось колода ціла кандидатів –
Є із кого, братці, вибирати.
Тільки довго думати не нада –
Вибирайте тих, у кого влада!
Нащо вам ті вісімки чи шістки? –
Їх мета – у королі прилізти.
Чи народу стануть у пригоді,
Масно засмальцьовані в колоді!?
А король і туз – то ідеальна
Влада! Вже сформована, реальна:
Так і прошива по вертикалі,
Ма зв’язки вкорінені і сталі.
Навіть ці неїжджені валети –
Вискочки і без авторитету…
Отже, довго думати не нада –
Вибирайте тих, у кого влада!
(А вони все зроблять вам, що схочуть…
Дайте лиш на шию вашу скочить.)
***
Як дати ради з долею нашою:
той диха Леніним, а той парашею,
той – одеколонами,
той – зеквагонами,
той – санаторієм,
той – крематорієм,
той – кримо-сочами,
той – пермо-кучиним,
той – пересмаченим,
той – перемученим.
Той диха благами,
а той – ГУЛАГами.
Один – озонами,
а другий – зонами.
Один – класовістю,
а другій – совістю.
Той – полохливістю,
а той – сміливістю,
один – брехливістю,
той – соромливістю.
Один – гордливістю,
той – співчутливістю.
Зате цей в партії,
А той – у Правді є.
ОКУПАНТ
Я на зупинці окупанта стрів –
Він півлежав, чи, скорше, півсидів
Із нього випромінювалось зло,
І по землі струмочком щось текло.
Він голосно питався у людей
Чи піво єсть? А єслі єсть – то гдє?
Нарешті хтось не витримав: «Та цить!
Хіба ти ще не знаєш?
Пиво – пить!»
І він, мов купа отого лайна,
Що в нього вступиш, розсмердівся на
Усю зупинку і кричав, хрипів
Щось про хахлів, бандьору і жидів,
Яких би треба бити, щоб спасать
Єдіную Росію, бога мать…
І незалежність нашу матюкав
А всі дивились і ловили ґав.
Та й сам він не залежався. За ним
Прийшла машина, гицлі-пацани
Його повезли. На смітник, мабуть…
Але у всіх лишилась каламуть,
Мов щось гидке, паскудне в руки взяв…
Так окупант усіх уже «дістав»…
10.01.2006
м. Одеса