Пірат пера

141

Пародії, епіграми

ІВАНОВІ МАЛКОВИЧУ,
ПОЕТОВІ, ВИДАВЦЕВІ

Хвалебних од Івану вистача.

Він заслужив пошану та повагу,

Бо, не зігнавши Янгола з плеча,

Створив для нас “А-ба-бу-га-ла-ма-гу”…

 

КОСИНУС ВЕРЛІБРУ

Млин заточеного в крик
що є поклад:

виють з віддання рис

проділ в мурах за швом
віднайшовши

край повітря де ноша
птахів

жовта матір ворожить

мертвих риють
супутники млива…

Станіслав Вишенський,
“Синус покутя”

 

Мурахи точать  мур

заточені швайка із шилом

вишукують шво

де ноша мертвих

рим логіки сенсу

зайва ефектній поезії

класиків правдешньої

Київської школи…

 

ПЕТРІВ ЗАПОВІТ

Перш ніж піти

За вітрами,

Треба прийти

До тями…

Петро Осадчук,
“Заповіт”

 

А з тямою завчити

Інструкцію нехитру:

“Штани щоб не змочити,

Коли ідеш до вітру,

(Це знають й супостати)

За вітром треба стати…”

 

ОКЕАНИ  НЕВДЯЧНІ…

Побродив я і довго й
немало

По незнаних заморських
світах…

Ні Гавайї, ні дальні
Таїті

Не тривожать чутливого
сну…

Леонід Тендюк

 

Від читача не буду я таїти,

Що побував на Кубі, на Таїті,

Що камарада Льоню, може, й досі

Хтось згадує незлим на Барбадосі…

Однак у Тихому, Індійському буйка

Нема на честь поета Тендюка.

Не полишилось в океанах сліду

По моряку-поету Леоніду…

Тому на суші сам себе позначу:

Замовлю дошку пам‘ятну на дачу…

 

ПРОЩАННЯ З
ВЕЛИКИМИ…

Літо, в якому ішли і
торкалися ліктем.

Вже геометрію ліній
розмила безбарвна імла.

От і настала пора
прощання з Евклідом…

Віктор Терен

 

Пригадаю, як прощався літом

З мудрим та розважливим Евклідом,

Цілувався, наче з рідним братом,

З іронічним, в‘їдливим Сократом.

А як осінь парки вкрила листом,

Стрівся із якимось пародистом,

Що шукає ганджі, недотепа,

У поета, діяча, нардепа…

 

ПІДНІМАЙТЕСЬ НА  ПРЮ

Ти, мов нашестя Батия,

З ночі і полум‘я вся.

Хочу від тебе втекти я

Ноги не слухаються…

Анатолій Кичинський

 

В цій драмі поетичній, їй же Богу,

По-лицарськи себе поводять ноги.

Підказують те саме коломийки,

І я услід за ними говорю:

Не варто утікати від Батийки,

А треба підніматися на прю…

 

СЕСТРО МОЯ, СЛЬОЗО…

Павлові Гірнику, після прочитання

збірки  “Брате мій,
вовче”.

Такий у Павла стиль:

Штиль

Чи шторми семибальні.

Удень, уночі –

Плачі…

Щоправда,

Плачі геніальні…

 

ЗМУЖНІВ…

Хтось сміється. Я
ридаю…

А чому я й сам не знаю

І не хочу знать

Василь Сташук

 

Брав до мене тато ремінь,

Неня – жмут лози.

Але я – неначе кремінь –

Жодної сльози.

Як змужнів – ледь що – ридаю

У свята і піст.

А чому я й сам не знаю…

 

Вася Оптиміст

 

ЩОБ  НЕ 
ХОДИЛА  ДЕСЬ,  АЛЕ 
ЗАЙШЛА…

Ну, як ти тут, мій
голубе, заснеш,

Коли поезія десь поруч
ходить.

Я задивляюсь в ніч з
високих веж

Думок, що піднялись до
небозводу…

Дмитро Пічкур

 

Спустіться, Дмитре, з позахмарних веж

І спробуйте Поезію впрохати,

Щоби хоч раз один зайшла усе ж

До Вашої робітні, себто хати.

Бо, пригрозіть, піде на перекур

У творчому процесі Д. Пічкур…

 

БОРЕЦЬ  З ЧУЖИНСЬКИМ

Не зношу
слів-чужинців… “Губернатор”…

Слів не люблю чужих…
“Менталітет”…

Чужинське слово
зневажаю… “Хіт”…

Гидке чужинське
слово… “Караоке”…

Роман Лубківський

 

Ці вуличні повії “Банкомати” –

Бридкі гібриди з двох ворожих мов.

Якби до них картки непразні мати,

Я б їх терпів, мамусю жінки мов…

 

НЕ МОНА НА СОЛОМОНА

Хто приведе нам
Соломона

І скаже: “На, се твій
народ…”?

Віра Китайгородська

 

На зайшлого, чужого Соломона

Надіятися, Віронько, не мона.

Тоді Вкраїна вільною постане

Та стрімко увійде в новітню еру,

Коли дамо у Провід їй Степана,

І не якого-небудь, а Бандеру!

 

НЕ  СТЯГНУТЬ…

Любов – ця жага і
жадання –

так мене губить
потроху,

аж у гаю скрекочуть
сороки…

Михайло Василенко

 

Ще нуртує любов, нівроку,

і жага, і жадання ці

так заводять мене потроху,

аж цвірінькають горобці,

гуси гелгають, кури піють,

очманіло кричать коти…

Та Михайла вони не зуміють

із Парнаських висот стягти…

 

ЛУЧУКІВ  УНІВЕРСАЛ

поезія, дівчинко,
дівчинка

поезія, хлопчику,
хлопчик

поезія, бабцю, бабця

поезія, діду, дід

поезія, вороно,
ворона…

Іван Лучук,
“Універсал”

 

роби тямковитий вигляд, олуху

не втямив нічого, то хоч почув

поезія, філоложе, ложе філологу

а може лажа? Наві Кучул

 

МИХАЙЛОВІ
СИДОРЖЕВСЬКОМУ,

деревлянському
нащадкові, землякові, гострому публіцистові,

авторові песимістичних
поезій

 

Розмай моїх лісів і піль

Вбираєте в жалобні шати,

За що колись імам Шаміль

Співця велів би відшмагати…

 

м. Чернівці

 

 

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!