Пародії

234

СХІДНИЙ МОТИВ

…Од кожної хмелієш без
вина,

Але не кожну назовеш
судьбою.

Усе-таки на світі є
одна,

Яка заступить цілий
світ собою…

Микола ЛУКІВ

 «ПРАВО НА ПАМ’ЯТЬ»

 

БЛУДНИЙ МОТИВ

Як пишно квітка лотоса цвіте,

Яка жагуча врода у тюльпана,

Яке в ромашки серце золоте,

Яка троянда горда і духмяна!

 

Отак жінки: ця  –
ласка й доброта,

А та ясна і гожа, мов зірниця.

І кличе погляд, і зовуть уста,

І кожна вабить, наче таємниця.

 

Од чукчі захмелієш без вина,

Але її не назовеш судьбою.

А ще є україночка одна,

Яка заступить цілий світ собою.

 

Щоправда, можна все життя прожити

Й нікого, крім дружини, не любити.

 

***

Твоє божественне ім’я

мене приводить до
спокути.

Канати рвуться, ніби
кров,

в яку проникнув дим
отрути.

Твоє божественне ім’я

вже відкрива нову
сторінку.

…І так любить його, як
я,

не зможе в світі жодна
жінка.

Лілія Золотоноша

«Тепер або ніколи»

 

Твоє божественне ім’я

Вже довело мене до люті.

І жили рвуться, й стигне кров,

Мов хтось підлив мені отрути.

Навіщо ти, така свиня!,  

Перегорнув оту сторінку,

Де ще тебе кохаю я,

І спокушаєш іншу жінку?!

 

***

ЗУСТРІЧ

Я знаю: згадуєш бійця

І в серці носиш згадки
тії.

А може, інший обіця

В коханні гори
золотії.

 

І вже намітили той
день,

Щоб звить гніздо своє
сімейне…

Іван ЧУМАК

“ПРИ КАЛИНОВОМУ
СВІТЛІ”.

 

ПРОЩАННЯ ДЕМБЕЛЯ

На дембель їду я. Ура! –

Збулись нарешті мої мрії.

А ти ще згадуєш бійця 

Й під серцем носиш згадки тії.

 

Я вірю: іншого знайдеш,

Щоб одружився замість мене.

А там – прийде щасливий день

 Й ви зів’єте гніздо
сімейне.

 

Біля вагона обняла,

Поцілувала на пероні.

Відчув як сором заливав

І кумачем палило скроні.

 

Від дум зрадливих онімів.

Ну як тобі про те сказати,

Що я давно вже зрозумів –

Тобі слід іншого кохати?

 

Того, що пре сімейний віз

Не озираючись на віжки…

Хай серед купи дітлахів

Росте й мого кохання трішки.

 

***

Догрався я у пошуках
мелодії,

На струнах стільки
болю перебрав,

Що душу звуки вибрали,
як злодії,

Й майданами рознесли
під «ура».

 

І в голос зорям дикі
півні скрикнули,

Та розламали рівний
штиль балад.

 І я стою вночі з чужою скрипкою,

І не знайду, який у
неї лад…

Михайло ШЕВЧЕНКО

 «ВСЕ ВІДХОДИТЬ НАЗАВЖДИ»

 

БУДЕШ ТУТ
ВУНДЕРКІНДОМ!

Догрався я у пошуках мелодії,

На струнах стільки болю перебрав,

Що піаніно в мене вкрали злодії,

Й рознесли по шматочку, щоб не грав.

 

Востаннє струни, наче півні, скрикнули,

Коли їх рвав новітній Герострат.

І ось стою вночі з чужою скрипкою,

І не знайду, куди її сховать.

***

ДИВНА РІЧ

 Дивна річ –

                  З маленького слівця

Часом стільки

                        музики накраю…

Іван СЛЬОТА

“НА ПЕРЕ:ХРЕСТІ”

 

Ну як не милуватися собою!

Часом із маленького слівця

Я стільки віршів і пісень накраю,

Як хліба на канапки з буханця.

А з ноти, зауважте, не з цілої,

Покладеної на музичний лад,

Я наваяю опер, ораторій,

Симфоній, аріозо і балад…

Ну як не милуватися собою!

***

ГНІЗДО

Якби мені зозуля звила

Вечірнє затишне
гніздо,

Лічити мудро дні
навчила,

Я жив би тихо «від» і
«до»…

Микола СЛАВИНСЬКИЙ

«СВІТОВА ВДОВА»

 

НЕ НА ТУ НАТРАПИВ!

Якби мені зозуля звила

Маленьке затишне гніздо,

Лічити мудро дні навчила,

Я жив би тихо «від» і до».

 

«Мені б гніздечко невеличке».

А клятий птах відповіда:

 «Та відчепися,
чоловіче! –

Я і собі не в’ю гнізда».

 

 

***

Вірші мої гвалтують в
кабінетах,

Думки мої гвалтують на
майданах…

Катаріна СІНЧІЛЛО

«30 СОНЯЧНИХ ПОЕЗІЙ»

 

ЗГВАЛТОВАНА І
ПОДУМКИ,

І В ВІРШАХ

Як тяжко бути в світі цім поетом,

Коли вірші гвалтують в кабінетах.

Та ще до того ж, нелюди погані,

Думки гвалтують просто на майдані.

 

Згвалтована і подумки, і в віршах,

Не стану, далебі, від того гірша.

Проб’юсь до слави крізь усі тенета –

Щоб утвердитись в статусі поета.

 

 

***

Брова брову переганяє

над безднами очей
твоїх.

В тобі ще стільки того
дня є,

іще такий невинний
сміх

аж коливається від
знади

на незагнузданих
вустах…

Леонід ГОРЛАЧ

«ОБРІЇ ДУШІ»

 

ЗАШЛОПАВСЯ

Брова брову переганяє

і скачуть бісики в очах,

зневажлива усмішка грає

на незагнузданих вустах.

 

Ти, наче Хвеська язиката,

на кпини все мене береш.

 

Тебе я хочу загнуздати,

а ти тікать – не здоженеш.

 

Вхопив вуздечку й за тобою.

Годину, другу уже мчу:

почали заплітатись брови,

ну, а про ноги вже й мовчу.

 

***

БОЛОТЯНЕ СВІТЛО

У вечірніх квартирах
світиться болотяне світло.

Усе помітне при такому

освітленні:

на лівій нозі не
правий черевик,

а лівий,

на тарілці не шніцель,
а котлета,

на дивані не коханка,
а дружина.

Але не видно при
болотяному світлі,

до якого кута нести
кутю.

Василь ГОЛОБОРОДЬКО

«СЛОВА У ВИШИВАНИХ
СОРОЧКАХ»

 

ЖЕРТВА ЕКСПЕРИМЕНТУ

Нам днями провели болотне світло.

Я з ним вже стільки всього пережив:

і недопереплутав черевики,

й дружину від коханки відрізнив.

А от з кутею трапилась невдача:

вона стояла десь не в тім кутку, –

навпомацки макітри не побачив

і на долівку вивернув усю.

Прокоментуєте?



Передплатіть УЛГ у форматі PDF!

Передплатіть УЛГ у форматі PDF!