СХІДНИЙ МОТИВ
…Од кожної хмелієш без
вина,
Але не кожну назовеш
судьбою.
Усе-таки на світі є
одна,
Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал
Яка заступить цілий
світ собою…
Микола ЛУКІВ
«ПРАВО НА ПАМ’ЯТЬ»
БЛУДНИЙ МОТИВ
Як пишно квітка лотоса цвіте,
Яка жагуча врода у тюльпана,
Яке в ромашки серце золоте,
Яка троянда горда і духмяна!
Отак жінки: ця –
ласка й доброта,
А та ясна і гожа, мов зірниця.
І кличе погляд, і зовуть уста,
І кожна вабить, наче таємниця.
Од чукчі захмелієш без вина,
Але її не назовеш судьбою.
А ще є україночка одна,
Яка заступить цілий світ собою.
Щоправда, можна все життя прожити
Й нікого, крім дружини, не любити.
***
Твоє божественне ім’я
мене приводить до
спокути.
Канати рвуться, ніби
кров,
в яку проникнув дим
отрути.
Твоє божественне ім’я
вже відкрива нову
сторінку.
…І так любить його, як
я,
не зможе в світі жодна
жінка.
Лілія Золотоноша
«Тепер або ніколи»
Твоє божественне ім’я
Вже довело мене до люті.
І жили рвуться, й стигне кров,
Мов хтось підлив мені отрути.
Навіщо ти, така свиня!,
Перегорнув оту сторінку,
Де ще тебе кохаю я,
І спокушаєш іншу жінку?!
***
ЗУСТРІЧ
Я знаю: згадуєш бійця
І в серці носиш згадки
тії.
А може, інший обіця
В коханні гори
золотії.
І вже намітили той
день,
Щоб звить гніздо своє
сімейне…
Іван ЧУМАК
“ПРИ КАЛИНОВОМУ
СВІТЛІ”.
ПРОЩАННЯ ДЕМБЕЛЯ
На дембель їду я. Ура! –
Збулись нарешті мої мрії.
А ти ще згадуєш бійця
Й під серцем носиш згадки тії.
Я вірю: іншого знайдеш,
Щоб одружився замість мене.
А там – прийде щасливий день
Й ви зів’єте гніздо
сімейне.
Біля вагона обняла,
Поцілувала на пероні.
Відчув як сором заливав
І кумачем палило скроні.
Від дум зрадливих онімів.
Ну як тобі про те сказати,
Що я давно вже зрозумів –
Тобі слід іншого кохати?
Того, що пре сімейний віз
Не озираючись на віжки…
Хай серед купи дітлахів
Росте й мого кохання трішки.
***
Догрався я у пошуках
мелодії,
На струнах стільки
болю перебрав,
Що душу звуки вибрали,
як злодії,
Й майданами рознесли
під «ура».
І в голос зорям дикі
півні скрикнули,
Та розламали рівний
штиль балад.
І я стою вночі з чужою скрипкою,
І не знайду, який у
неї лад…
Михайло ШЕВЧЕНКО
«ВСЕ ВІДХОДИТЬ НАЗАВЖДИ»
БУДЕШ ТУТ
ВУНДЕРКІНДОМ!
Догрався я у пошуках мелодії,
На струнах стільки болю перебрав,
Що піаніно в мене вкрали злодії,
Й рознесли по шматочку, щоб не грав.
Востаннє струни, наче півні, скрикнули,
Коли їх рвав новітній Герострат.
І ось стою вночі з чужою скрипкою,
І не знайду, куди її сховать.
***
ДИВНА РІЧ
Дивна річ –
З маленького слівця
Часом стільки
музики накраю…
Іван СЛЬОТА
“НА ПЕРЕ:ХРЕСТІ”
Ну як не милуватися собою!
Часом із маленького слівця
Я стільки віршів і пісень накраю,
Як хліба на канапки з буханця.
А з ноти, зауважте, не з цілої,
Покладеної на музичний лад,
Я наваяю опер, ораторій,
Симфоній, аріозо і балад…
Ну як не милуватися собою!
***
ГНІЗДО
Якби мені зозуля звила
Вечірнє затишне
гніздо,
Лічити мудро дні
навчила,
Я жив би тихо «від» і
«до»…
Микола СЛАВИНСЬКИЙ
«СВІТОВА ВДОВА»
НЕ НА ТУ НАТРАПИВ!
Якби мені зозуля звила
Маленьке затишне гніздо,
Лічити мудро дні навчила,
Я жив би тихо «від» і до».
«Мені б гніздечко невеличке».
А клятий птах відповіда:
«Та відчепися,
чоловіче! –
Я і собі не в’ю гнізда».
***
Вірші мої гвалтують в
кабінетах,
Думки мої гвалтують на
майданах…
Катаріна СІНЧІЛЛО
«30 СОНЯЧНИХ ПОЕЗІЙ»
ЗГВАЛТОВАНА І
ПОДУМКИ,
І В ВІРШАХ
Як тяжко бути в світі цім поетом,
Коли вірші гвалтують в кабінетах.
Та ще до того ж, нелюди погані,
Думки гвалтують просто на майдані.
Згвалтована і подумки, і в віршах,
Не стану, далебі, від того гірша.
Проб’юсь до слави крізь усі тенета –
Щоб утвердитись в статусі поета.
***
Брова брову переганяє
над безднами очей
твоїх.
В тобі ще стільки того
дня є,
іще такий невинний
сміх
аж коливається від
знади
на незагнузданих
вустах…
Леонід ГОРЛАЧ
«ОБРІЇ ДУШІ»
ЗАШЛОПАВСЯ
Брова брову переганяє
і скачуть бісики в очах,
зневажлива усмішка грає
на незагнузданих вустах.
Ти, наче Хвеська язиката,
на кпини все мене береш.
Тебе я хочу загнуздати,
а ти тікать – не здоженеш.
Вхопив вуздечку й за тобою.
Годину, другу уже мчу:
почали заплітатись брови,
ну, а про ноги вже й мовчу.
***
БОЛОТЯНЕ СВІТЛО
У вечірніх квартирах
світиться болотяне світло.
Усе помітне при такому
освітленні:
на лівій нозі не
правий черевик,
а лівий,
на тарілці не шніцель,
а котлета,
на дивані не коханка,
а дружина.
Але не видно при
болотяному світлі,
до якого кута нести
кутю.
Василь ГОЛОБОРОДЬКО
«СЛОВА У ВИШИВАНИХ
СОРОЧКАХ»
ЖЕРТВА ЕКСПЕРИМЕНТУ
Нам днями провели болотне світло.
Я з ним вже стільки всього пережив:
і недопереплутав черевики,
й дружину від коханки відрізнив.
А от з кутею трапилась невдача:
вона стояла десь не в тім кутку, –
навпомацки макітри не побачив
і на долівку вивернув усю.