Пародії

КОНОТОПСЬКІ  ЗАКУТКИ У ЛЬВОВІ

О ні, не вірю, любий
мій П’ємонте,

Мовляв, на Конотоп ти
обернувся –

Що ситі качки крячуть
в калабанях…

Леся СТЕПОВИЧКА

Реклама

Ви досі не підписані на телеграм-канал Літгазети? Натисніть, щоб підписатися! Посилання на канал

Вірш “Львів”

 

Наче хтось хлюпнув окропу,

Що аж горло обпекло:

Львів – це пара Конотопу?

Ще такого не було!

Ні, ми вічно незрівнянні,

Просто сміх усіх бере:

Як і є відьомські пані –

То чортиці з кабаре.

То з кав’ярень упириці.

Та не їх душа бажа:

Нам би нині молодиці

З чортомлинського коша!

 

ЗІПСУТІ ПОМИНКИ

Іще мій труп не
охолонув,

а баба продала коня…

а баба продала
шаблі…

 

Володимир ЦИБУЛЬКО

Вірш “Янголиця…”

 

У смерті, наче на забаві,

Ікнеться сто сім раз тобі:

Ти що – коня довірив бабі?

Ото вже, хлопче, далебі!..

 

Та ще – багато гірша доля

Росте крізь серце, мов трава:

Та баба шаблю і пістоля

З якимсь оцупком пропива.

 

Кудись та баба-янголиця

Промчить на проданім коні:

Тож не мені пухка та циця,

Та повна чарка – не мені!..

 

ПІСЕННА ТЕКІЛА

Лийся, пісне моя, мов
текіла,

Досягни мудреця і
дебіла.

А як нам уже майже
хана,

Спрагло губи
шепнуть…

Олександр ІРВАНЕЦЬ

 

Вірші останнього десятиліття

Лийся, пісне моя, мов текіла,

В пельку, так! – мудреця і дебіла.

А опісля – так мудрість навча –

Виливайся уже як сеча…

 

РАНДЕВУ НА МІТЛІ

По ночах літають знову
і знов

Русі дівки на
мітлах…

А я би нічого так не
хотів,

Як раз ще…

Ігор ПАВЛЮК

Вірш “По ночах…”

 

Ну дівки – вони аж геть 
цікаві,

Виткані чортами з дивини:

От – сиділи вечірком при каві,

А тепер оглянувсь – де вони?

Я заводив з ними тари-бари,

 Я таксі – до хати, де
живу…

А вони на мітлах понад хмари!..

Ось таке відьомське рандеву…

 

КЕСАРІВ РОЗТИН

Я Ненароджена,

забута в череві

Забутої матері…

Оксана МАКСИМЧУК

Вірш “Я Ненароджена”

 

Прожити вік у неньчиному лоні?

Такої кари не знайти в законі.

 

Та є ще вихід, юна поетесо:

Ще є в запасі кесареве лезо.

 

Є мудрий розтин неньчиного болю –

І ти – возрадуйсь! – випурхнеш на волю!

 

Ще й не сама – з тобою вірші, вірші:

На радість нам, рожденним в передгрішші.

 

НАРІВНІ

             Ішов зі мною Дант і йшов Вергілій,

             А чумним шляхом мчав Альбер Камю…

             …Прости, Вергілій. І прощайте,
Данте…

Дмитро КРЕМІНЬ

Вірш «Едем»

 

Щось таки було тому причиною:

З Бажаном не йшли, не йшли з Тичиною,

Може, хоч з Сосюрою? Мовчу.

Тих проходів непроглядна темінь:

Їх  веде на чарку Діма
Кремінь –

Бо вони йому лиш по плечу.

О, було пиття те імпозантне! –

Де ж  Вергілій?

Прощавайте, Данте…

 

ЛІРИЧНІ МАНДРИ

               …Знала б ти, де ти була!

               До яких я тебе приміряв
краєвидів!

               Понабились і в кров, і в печаль,
і в райцентр

               Твої очі, і губи, і брови!..

                 Павло ВОЛЬВАЧ

                 Вірш “Ти десь тихо живеш…”

 

Ти живеш не як всі – на широкій нозі!

Ти живеш – і не знаєш нітрішки:

 Ти оце побувала в
колимській тайзі!

І в Сахарі! – Ну звісно, не пішки.

Я тебе обвозив – то райцентр, то Париж,

То Квебек. Крижаніють гризоти.

А тепер – на Тібет! Не кремпуйся, облиш:

Що – не випасти б з вірша? Ну що ти!

 

КАПОСНА ЧЕРГА

Ми всі стоїмо у черзі

за званням поета…

Одні скаржаться,

що надто велика черга,

що…  надто повільно рухається,

а продавець спить…

Олександр ГОРДОН,

Вірш “Ми всі
стоїмо…”

 

Так, це несправедливо ніби:

Стояв у черзі – хочу хліба,

Стояв за щастям – хочу щастя,

Тепер запраглося звання!

Та хай тій черзі, хлопче, трясця,

Що нас в могилу заганя,

Що понад нами круком кряче!

Співаймо без звання, козаче!

О ні!.. – поет у чергу знову:

Він без звання втрачає мову…

 

НЕДОЧИТАВ, НЕДОПИСАВ…

Сину,

Бери Шевченка і читай
мені,

Читай про наймичку,
про Україну…

І я читав… І пропускав
рядки,

І цілі строфи –
квапився на грище…

Дмитро ПАВЛИЧКО

Вірш «Грамота»

 

Поезія – мистецтво хитре,

Не місце тут дитячій грі:

Ти щось недочитав тут, Дмитре, –

І де? Невже у Кобзарі?

Та ось твій новий вірш в газеті –

А щось гнітить читацький смак:

Ти щось недописав, поете?

Чогось важливого – чи ж так?

 

ВСЕ ШКЕРЕБЕРТЬ!..

Випливали срібні риби
із глибинної води,

Бігли сонцем,
червоніючи, на грушеве гілля…

І співали довго,
розквітаючи лускою…

Я до тебе йшов учора –
захитався і упав…

 

Богдан ЧЕПУРКО

Вірш “Пам’ять”

 

Ось таке воно, кохана:

Кішка рохка, качка дримба,

В голові десята клепка –

Не найгірша із пропаж.

Я до тебе повз, кохана,

Підстрибом, неначе риба:

Обпатрай мене, кохана,

На вечерю нам засмаж!..

 

м. Львів